Сьогодні, 11 липня, в Польщі — День пам’яті “жертв геноциду вчиненого ОУН та УПА” в роки Другої світової війни. Указ про встановлення цього дня підписав президент Польщі Анджей Дуда 2 липня цього року. Йдеться про Волинську трагедію — події 1943 року.
Більше про це питання в контексті українсько-польських відносин розповів історик та професор Українського католицького університету Ярослав Грицак.
Перегляньте також:
- «Листи з того світу»: у деокупованому Макарові знайшли фільтраційну справу примусової робітниці з Львівщини
- Львівский оперний театр стоїть над колишнім руслом річки Полтви
“Волинь є одним з епізодів, на жаль, одним з багатьох епізодів, який можна почати ще з Голодомору. Голодомор 1932-1933 років, репресії 1937 року — до речі, одними з жертв репресій в Україні були саме поляки, були польські питання, крім розстріляного відродження українського — потім маємо початок війни 1939-1941 року, масові депортації українців, поляків Західної України, вбивство в’язнів. Потім, що дуже важливо, в 1941 році Гітлер наступає на Радянський Союз і захоплює понад 4 мільйони радянських в’язнів. І вони всі опиняються в таборах і більшість з них — гине. Це ж величезна хвиля насильства, про яку ми не говоримо”, — каже Ярослав Грицак.
За його словами, головним фактором у питанні Волинської трагедії є не відносини між Польщею та Україною, а конфлікт всередині самої Польщі. Ярослав Грицак розповідає, що з історичного погляду події на Волині були не геноцидом, а етнічною чисткою.
Історик вважає, що відповідальність за події на Волині несуть обидві сторони: українці відповідають за акції, які організували, а поляки — за те, що призвели до таких дій.
“Українці декілька разів вибачалися, декілька разів цю формулу вже висловлювали. Найбільш виразно це було у 2013 році. Було організовано зустріч у церкві Українській греко-католицькій у Варшаві на Медовій. На цю службу прийшов президент Польщі Комаровський, який відносився до табору лібералів, і голова Греко-Католицької Церкви, блаженніший Святослав. Комаровський потиснув руку і сказав цю формулу, що ми вибачаємо та просимо вибачення”, – розповідає Ярослав Грицак.
Українсько-польська дискусія відбувалася у 2003 році, розказує історик. Після Помаранчевої революції політика Польщі була проукраїнською — зокрема, тодішній президент Польщі Лех Качинський мав дружні відносини із Віктором Ющенком.
“Я вважаю, дві тези, які ми маємо прийняти. Перш за все, українці повинні визнати свою причетність до цього, але це має бути не ознакою приниження, а ознакою нашої мужності, чесності та моральності. Це нас має не понижувати, а піднести, й поляки так це мають зрозуміти. Й має бути зворотний шлях, поляки мають зробити те саме. Це має бути формула — ми просимо вибачення і вибачаємо”, — каже Ярослав Грицак.
