Час від часу в інформаційному просторі спалахують дискусії про вибори в Україні. Тоді вирують емоції, розгубленість, надії… Наскільки близькі ці розмови і реальність? Чи не є це, насправді, лише спробою випустити пар, втомленого суспільства, що шукає перспектив?
Для чесної відповіді варто поглянути на реалії.
Перегляньте також:
- Військовий зі Львівщини Василь Бондарчук отримав відзнаку “Золотий хрест”
- «Намагаємось утримувати ворога подалі від наших кордонів»
Для виборів недостатньо видати указ чи запустити кампанію. Необхідні фундаментальні умови.
1. Припинення війни.
Без припинення активної фази бойових дій вибори є провокацією. Питання безпеки людей — ключове. Чи готовий Путін до зупинки війни? Очевидно, ні. Це означає, що будь-які політичні процедури в зоні активних бойових дій є ризиком як для легітимності, так і для людських життів.
2. Гарантії безпеки.
Навіть після умовної паузи у бойових діях потрібне введення миротворчих сил та інші міжнародні гарантії безпеки — щоби уникнути нових атак під час виборчого процесу.
3. Скасування воєнного стану.
Зупинка воєнного стану автоматично поставить питання демобілізації. За оцінками, щонайменше 600 тисяч військовослужбовців матимуть право повернутись до мирного життя. Це спричинить серйозні виклики для обороноздатності. Крім того, відкриються західні кордони — і частина українців може виїхати за кордон до рідних чи у пошуках праці.
4. Відновлення свободи слова.
Йдеться не лише про зняття обмежень, а й про скасування монополії єдиного телемарафону. Без чесної, вільної, конкурентної медійної платформи говорити про вибори — нонсенс.
5. Актуалізація реєстру виборців.
Центральна виборча комісія має провести масштабну перевірку даних з урахуванням переселенців, мобілізованих, загиблих, а також мільйонів українців, які перебувають за кордоном, в тому числі і в росії, та створити можливості для голосування.
6. Право на участь.
Як голосуватимуть військові? Чи матимуть вони змогу балотуватися? А українці за кордоном, які понад рік не живуть в Україні? Згідно з законодавством, для участі у різних виборах необхідно мати тривале постійне проживання в країні — від 5 до 10 років.
7. Виборче законодавство.
Наявна модель вимагає серйозних змін. Наприклад, висування кандидатів належить партіям — а чи є вони сьогодні? А скільки депутатів обирати — чи враховувати квоту на окуповані території? Потрібне нове законодавство, адаптоване до реалій країни у стані війни. Важливим є узгодження нових законів з Конституцією.
Чому розмови про вибори зараз — небезпечна ілюзія?
Навіть у найоптимістичнішому сценарії для організації виборів після скасування воєнного стану знадобиться щонайменше пів року. І це — без урахування політичної волі, фінансових ресурсів та погамованого агресора.
Та головне — вибори «у перемирʼї» не дадуть відповіді на ключове питання: як зупинити війну та зберегти державність?
Сьогодні влада, схоже, не має ні чіткого плану перемоги, ні стратегії перемир’я. Замість управління — інерція. Замість лідерства — очікування, що скажуть у Вашингтоні чи Брюсселі.
У цьому «цугцвангу» — стані, коли кожен наступний крок лише погіршує ситуацію — країна рухається у невідомість. Суспільство втомлюється жити в координатах відкладеного життя.
Потрібна не виборча кампанія, а перехідний Уряд Воєнного Часу
Саме він має сформувати чітке бачення:
- як організувати оборону країни у довготривалій війні;
- як організувати ефективну економіку і верховенство закону;
- як готуватись до повоєнного відновлення та виборів.
Питання національної єдності — надто важливе, щоб зводити його до «єдності навколо конкретної особи». Потрібна єдність навколо мети, стратегії та дій.
Чи погодиться нинішня влада на такий перехід? Вочевидь, ні.
Чи здатне суспільство вимагати цей крок? Якщо усвідомить, що іншого шляху немає — так.
У наступній публікації пропонуватиму бачення структури, функцій, повноважень та іншого перехідного органу управління — Уряду Воєнного Часу.
Павло Жебрівський
