Інтерес до українських писанок, які є культурним символом України та обов’язковим атрибутом Великодня, що цьогоріч відзначають 20 квітня, знову активізовується. На різних локаціях і в різних техніках писанки пишуть і дорослі, і діти.
Про це Суспільному розповіла начальниця управління туризму Львівської міської ради Христина Лебедь.
Писанкарство — один із найдавніших видів народного мистецтва. Недарма українську традицію писанкарства визнали культурним надбанням людства та внесли до репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. Для України це важлива перемога, яка підкреслює унікальність культури та традицій.
За словами начальниці управління туризму Львова Христини Лебедь, напередодні Великодня у Львові традиційно активізується інтерес до писанкарства. Майстеркласи з розпису писанок щоразу збирають багато охочих — як львів’ян, так і гостей міста.
“Цього року ми продовжуємо традицію писанкарства в межах проєкту “Великодня пошта”, де майстерки проводяться як для дітей, так і для дорослих. Пропонуємо кілька технік — від класичного воскового розпису до гравірування”, — каже Христина Лебедь.
Зокрема, як зазначила керівниця управління туризму, усі техніки мають свою особливість. Гравірування, до прикладу, найчастіше обирають ті, хто вже має досвід у традиційному писанкарстві і хоче спробувати щось нове. Це чудовий спосіб зберігати і передавати наші великодні традиції, які є невіддільною частиною нашої культури та спадщини.
“Писанкарство — це про емоції, про спогади і про атмосферу свята. Для гостей міста — це іноді унікальний досвід. І ми раді, що Львів у ці дні стає містом, де великодній настрій можна не лише побачити, а й особисто створити його через збереження традицій”, — додала співрозмовниця.
Ось уже близько 20 років розписує писанки, а тепер і популяризує писанкарство художниця та майстриня з цього виду мистецтва Дзвінка Загайська. Свої перші писанки вона виконала у сім років. Усьому її навчили батьки, які також є художниками. Щороку, напередодні Великодня, традиційно разом з ріднею та близькими вони сідали і разом розмальовували писанки.
Коли Дзвінка вступила в Академію мистецтв і почала професійно зростати як художниця, писанка для неї стала частиною творчої реалізації.
“У мене різна творчість і писанкарство — одне з різновидів. Водночас, це своєрідний початок нового року. У цей період найглибше відчуваю святковий настрій, Великдень, весну, пробудження природи. Колись наші предки також, пишучи писанки, відкривали новий рік, так і для мене це є початком чогось нового, торжеством життя і символом відродження”, — зазначила художниця.
Більше десятка років художниця займається писанкарством як одним з форматів індивідуальної мистецької діяльності. Її писанки створені за класичною технологією писання воском та писачком з використання прийому травлення оцтом. Полюбляє працювати і використовувати природні матеріали, класичні орнаменти, любить, як пахне віск і каже, що найважливіше у писанкарстві — це чисті думки, зміст, ідея, наповнення.
“Для мене писанка — це насамперед традиція. Працюючи над переосмисленням традицій, фокус спрямований в бік індивідуальної творчості. Мені ніколи не хотілося йти всупереч традиції і всі експерименти з кольором та композицією засновані на досвіді та безпосередньому контакті (дослідженні/вивченні) народної творчості. Мені важливо дотримуватись традиційних мотивів, люблю брати традиційну форму і показувати іншим, як можна творчо працювати”, – розповідає Дзвінка Загайська і зізнається, що з кожним роком ця традиція поглинає її з головою на декілька тижнів.
Маючи на меті популяризувати традиції писанкарства, кілька років поспіль Дзвінка Загайська проводить для всіх бажаючих майстеркласи. Таким чином вона ділиться власним досвідом і напрацюваннями. Щоправда, цього року, на відміну від попередніх, майстеркласів у неї не так багато, адже готує до друку книжку. Зі слів художниці, у ній йтиметься про персональну історію писанкарства.
