Ця світлина не є дуже давньою, бо зроблена у 1963 році. А, цікавою для нас вона може бути тому, що на цьому фото ми бачимо Остапа Лисенка – сина нашого славетного композитора Миколи Лисенка. У ті роки Остап Лисенко саме читав студентам консерваторії курс лекцій “Українська народна творчість”.
На цій світлині Остапа Лисенка зазнимкували поруч зі Станіславом Людкевичем, Анатолієм Кос-Анатольським, Миколою Колессою та Євгеном Козаком. Усі ці п’ятеро чоловіків у той момент стоять під огорожею на Личаківському цвинтарі у день поховання композитора Василя Барвінського. Нині ця світлина з пояснювальним текстом виставлена на сторінці Михайло Маслій.
Перегляньте також:
- Фіякри і диліжанси у Львові: для тих, хто цінував свій час
- Останній татарин під Львовом. Блог Миколи Бандрівського
Так от, десь у березні 1950 року, вже по другому приході радянської влади до Львова, Остап Лисенко вів групу із 25 студентів серед яких як згадується, вирізнялася “…нахабна і вульгарна трійка росіян”. Вони постійно дошкуляли тим, щоби їм читали лекції російською.
А, одного разу, один з тієї “російської трійці” на котрійсь парі з апломбом заявив: “…Я не буду слушать этого собачьего языка” після чого тріснув дверима і вискочив з аудиторії.
Десь через два тижні відбулися відриті партійні збори на яких – зважаючи на дратівливість такого мовного питання – комуністи консерваторії вирішили не загострювати ситуацію і тимчасово закрити питання читання лекцій російською.
Після цих зборів 71-літній професор Станіслав Людкевич підійшов до одного зі своїх студентів, який відкрито виступив на тих партійних зборах на захист викладача Остапа Лисенка, і сказав: “Ти говорив добре, але те все може погано закінчитися…”
А поважний професор тоді точно знав, що говорив, оскільки в пам’яті Станіслава Людкевича назавше засіли картини садистської жорстокості російськомовних “визволителів” у тюрмах на Лонцького і Замарстинові наприкінці червня 1941 року.
