«Відійшов один із останніх із покоління бандерівців», – каже історик Микола Посівнич.

Володимир Косик друкував чимало своїх праць під псевдонімом Борис Марченко, із 1960-х керував спільнотою українців у Франції, закінчив Сорбонський університет та Інститут історії сучасних міжнародних відносин, і Національний інститут східних мов і цивілізацій Париж-3. Його докторська дисертація була присвячена темі «Політика Франції щодо України в 1917-1918 роках». Книжка Володимира Косика, видана у 1986 році французькою мовою, згодом українською, «Україна і Німеччина у Другій світовій війні», стала фундаментальною, зробила революцію в пострадянській історіографії на початку 1990-х. Це – одна з найпопулярніших історичних монографій, де автор посилається на першоджерела, які були невідомі українським історикам у 1990-х. Історик упорядкував 4-томник «Україна в Другій світовій війні. Збірник німецьких архівних матеріалів». Володимир Косик вільно володів німецькою, англійською, французькою, а на розмовному рівні ще знав зо два десятки мов.

«Володимир Косик був людиною скрупульозною, сидів в архівах і підняв цінні джерела, матеріали з історії національно-визвольного руху ХХ століття, а також цікаві дані про Боплана, Пилипа Орлика, статті про козаків із французьких джерел, дослідив ретельно історію українсько-французьких відносин 1917-1920 років, постать Симона Петлюри, вивчав взаємини українсько-єврейські, Україна-Німеччина. Він активно досліджував українсько-польські відносини, історію ОУН, УПА, історію і діяльність видатних діячів України, про діяння радянських спецслужб проти українського визвольного руху. Він фактично ввів націоналістичний напрямок в історію України», – каже учень Володимира Косика, український історик Микола Посівнич.

Володимир Косик змусив переосмислити роль України у роки війни

За словами Миколи Посівнича, найголовніше те, що Володимир Косик підготував молодих істориків, які можуть називати себе його послідовниками. З 1990-х він часто приїжджав в Україну, мав лекції в багатьох університетах, спілкувався з молоддю. Працював без жодних гонорарів. А з 2000 року був професором Львівського університету імені Франка. Головним завданням для Володимира Косика було працювати з першоджерелами і доносити їх до українців.

«Найбільший вклад Володимира Косика – те, що він змусив і сучасних українських істориків, і частково західних істориків переосмислити роль суб’єкта України в Другій світовій війні. Він оцей період ХХ століття суб’єктивізував щодо України, а також він першим із українських істориків ще у радянські часи України опрацював німецькі матеріали. У нас мало хто з істориків їх опрацював»,– говорить український історик Леонід Зашкільняк, який спілкувався з Володимиром Косиком.

Володимир Косик бачив світ через призму України, про це зазначали учні професора. Він був одним із співзасновників Центру досліджень визвольного руху. У своїй книзі «Спецоперації НКВД-КГБ проти ОУН» історик пише, що його дослідження не має на меті утверджувати ту чи іншу ідеологію, а лише фіксує певні події минулого, які мали, мають і можуть мати значний вплив на розвиток політичних співвідношень. І вплив цей, залежно від ситуації, може бути негативним або ж навпаки.