До останнього часу і я над цим питанням не задумувався. А, історія появи отих нацистських “зігів” у нашому місті виявилася ой, якою цікавою…
Виявилося, що оті “зіги-привітання” привнесли на вулиці Львова зовсім не німці, а цілком інша етнічна меншина – поляки, яких німці самі хотіли винищити до ноги разом з їхньою державою. Так-так, це саме ті поляки, які, окупувавши нашу українську Галичину у 1923 році, переназвали її “Східною Малопольщею” і почали усім в Європі розповідати, що то є їхні корінні землі…
Перегляньте також:
- У Львові ексгумували останки 26 польських та семи німецьких військових
- У Львові на Голосківському цвинтарі знайшли останки 24 військових польської та німецької армій
Так от, на цій майже столітньої давності світлині, яку зробив третього травня 1937 року Юзеф Трешка, ви бачите головну магістраль Львова – вулицю Академічну, по якій трьома рядами марширують члени польської нацистської партії Стронніцтво Народове, кожен з яких викидує руку у нацистському привітанні. Нині ця світлина виставлена і прокоментована на сторінці Гриць Совків (дивіться мої коментарі зі світлинами під цим дописом).
Ця польська партія (Стронніцтво Народове) на усіх рівнях пропагувала крайній антисемітизм, а самих українців вважала нацменшиною, яку треба чим скоріш асимілювати і окатоличити. Про поширення таких ідей може свідчити хоча б те, що у тогочасній Польщі згадана ультраправа партія налічувала близько 200 тисяч членів і Львів був одним із її центрів на сході цієї окупаційної держави.
Ви можете спитати: а, чого вони того дня так раділи у Львові, що навіть вдавалися до організованих і масових нацистських привітань..? Відповідаю: саме того дня 3-го травня поляки святкують день своєї польської конституції.
І, на закінчення – пару слів про значення отого нацистського привітання: “зіг гайль!”, яке може мати два пояснення: перше – “Хай живе Перемога!”; друге – “Слава Перемозі!”.
Мусимо все пам’ятати, що під оті вигуки “зіг гайль!” нацисти відправляли у газові камери сотні тисяч ні в чому невинних людей, розстрілювали інтелігенцію, окуповували цілі держави і піддавали жахливим тортурам будь-кого, хто не поділяв їхню нацистську концепцію “уберменш” (“надлюдини”).
Отож, тримаймо міцно у своїй пам’яті усе те, з чим було пов’язано це привітання – викидання вперед високо піднятої правої руки. І ніяке апелювання до того, що це, буцім-то, традиція вітань ще з часів римської Імперії, тут не працює.
Бо ота велетенська кількість зумисне знищених – саме під цим привітанням – людських життів, остаточно знищила у ньому й будь-які натяки на людськість, яку колись дуже давно закладали у це привітання, його творці…
