Якби місцеві Майдани не вибили грунт з-під ніг влади, то невідомо, чи відбулася би Революція Гідності. Вся перемога кувалася в районах та регіонах. А в Києві її тільки зафіксували, - Український погляд.

Такий висновок сьогодні, 5 вересня, під час прес-конференції на тему: «Брати Капранови представляють перше масштабне журналістське розслідування про Майдан – свою нову книжку «Майдан. Таємні файли», яка відбулася у Львівському прес-клубі, зробили автори цього виданні, Віталій та Дмитро Капранови.

За словами Віталія Капранова, взялися за написання цієї книги, щоби з часом  нащадки змогли довідатися, як все було.

– Ось наші діти спитають: «Чи не впала нам наша незалежність з неба?» А ми скажемо: «Візьми і почитай книжку та будеш знати». Так ось, я не знаю, яку книжку йому порадити, – письменник вважає, що творчі люди зобов’язані були зафіксувати на папері події становлення державності в Україні. Але не зробили цього.

Спочатку брати Капранови првели певне документальне дослідження, на якому базується книга.
Щонайперше, вони почали ставити собі питання й шукати на них відповіді. Тому що події Майдану складалися так, що одного дня відбувалося багато всього, а потім впродовж кількох тижнів – майже нічого. Але чому були саме ці події і чому саме в цей день – ось на що шукали відповіді публіцисти.

– Головний парадокс Майдану полягає в тому, що всі ми були на Майдані, але ніхто не знає, що там насправді відбувалося. Бо доля Майдану вирішувалася на сцені, за сценою, в «профспілках», де був штаб опозиції, на Банковій, де був штаб Януковича, у Львові, в Одесі, в Харкові. І немає такої людини, яка була би скрізь і знала би все, – вважає Віталій Капранов.

За його словами, на багато запитань дотепер не знайдено відповідей. 13 міліціонерів загинуло, але невідомо від чиєї кулі.
– Хоча ми знайшли інформацію, в якій написано: «На Майдані іноземним послам показали відсутність зброї». Як можна показати відсутність? –дивується письменник.

Одне з головних питань – скільки коштував Майдан, вважають автори книги.
– От Мартиненко сказав: «Я фінансував Майдан». Правда це чи ні? Хто фінансував? Наших грошей вистачало чи ні? Хто насправді ухвалював рішення? Бо, насправді, «сцена» була і з нами там щось узгоджували, але хто і на що насправді впливав ми з вами не знаємо, – зазначає Віталій Капранов.

Так само його цікавить, чому при такому скупченні різного люду на Майдані не було жодного спалаху інфекційної хвороби, хоча мала би бути.

Дмитро Капранов згадує, що коли вони працювали над книжкою, то безпосередні учасники тих подій та герої книги, питали: «А ви вважаєте, що вже настав час знати правду?». Письменник вважає, що настав час аналізувати на холодну голову. Розповісти про події вони просили людей, які мали вплив на ключові моменти або організовували їх, або ж домовлялися про щось. Тобто, працювали в штабах, стояли на сцені, штурмували будинок на Грушевського.

– Люди, які ухвалювали рішення. Рівень свідків повинен бути високим. Це перша умова. Друга умова – почути правду. А де є шанс почути правду? Правду нам точно не скажуть ті, хто переміг на Майдані, тобто отримав посаду, вплив, кабінет. А ось той, хто в результаті Майдану не отримав нічого, просто пішов потім займатися й тим, чим і до того, але в ключові моменти мав вплив і ухвалював рішення, ось вони і є об’єктом нашого інтересу, – Дмитро Капранов пояснює як добирали героїв книги.

Після того, як інтерв’ю у кожного з героїв було взято, їхні слова треба було перевірити. Перевіряли просто: розмовляли з тими, хто є реальними опонентами в житті. На стику їхніх свідчень можна знайти правду. 

– Наприклад. Ми взяли Жулинського чи Тягнибока і Олега Рибачука. «Агента держдепа та банкової», сірого кардинала Майдану, людину, яку звинувачують у всіх смертних гріхах, в тому числі й у розгоні студентів. Отож, беремо свідчення з одного боку у Тягнибока, з іншого – в Рибачука, а з третього – у Данилюка, який тоді захоплював міністерство і з яким у «Свободи» доходило не те, що до поножовщини, а до перестрілки. Тобто, беремо свідків, які у конфліктах один з одним і підстраховуємося від однакого погляду на ці події, – розповідає про кухню журналістського розслідування Віталій Капранов.

Також, аби спровокувати своїх героїв на відвертість, письменники розпочинали розмову з неприємних питань.

– Приходимо до Рибачука і питаємо: «А що ж ви, пане Олеже, забрали мікрофон, який попереджав, що сьогодні буде розгон?». Тягнибоку кажемо: «Пане Олеже, а як же ж так – ви потиснули руку Януковичу привселюдно?». Яроша питаємо: «Пане Дмитре, а чому «Правий сектор» займався рейдерством і кришував нелегальні казино, про це ж були повідомлення в пресі». Представника кримських татар Рустема Аблятіфа запитали: «А чому кримські татари здали Крим?», – Дмитро Капранов стверджує, що відповіді на ці питання є в книзі.

Крім того письменники перевірили слова своїх співрозмовників за допомогою інтернету. Адже інформагенції в той час постійно щось писали.

– Наприклад, Кошулинський сказав, що ставлення європейських дипломатів до нас коливалося, як в футболі. Один-нуль – на нашу користь стало, коли розігнали студентів. А один-один стало після того, як під Святошинським судом примусили «беркутівців» зняти шоломи. Європа сказала: «Хлопці, так не можна, що ви собі дозволяєте. Це – міліція, це – влада». Хто з нас пам’ятає цю подію? – риторично питає Віталій Капранов. А інтернет пам’ятає, що саме  так і було.

Дмитро Капранов стверджує, що книга «Майдан. Таємні файли» не тільки про київський Майдан. Адже Майдани були чи не в кожному місті.

– Ми для себе виділили кілька міст, в яких Майдани були вирішальними для долі революції. Такими містами і місцями ми вважаємо Харків, Донецьк, Одесу, Крим і Херсон. Ніхто про Херсонський майдан не чув. Але в Херсоні ні на хвилину не було спущено українські стяги. Він став кісткою в горлі «Новоросії» та розвалив наміри наступу через Крим на Південь України. Коли в Слов’янську вже бузили, то поява в Херсоні з колорадською стрічкою була злочином, – за його словами, він спробував з’ясувати, чому Донецьк впав, а Одеса або Харків – ні?

Ще одне питання, на яке шукали відповіді автори, – чи почався Майдан спонтанно.

– От не підписав Янукович євроасоціацію – і понеслося. А побили студентів, то й взагалі вибухнуло. Але ви не повірите, багато наших свідків сказали, що готувався Майдан ще з весни. І на це є факти, – Віталій Капранов сам дивується, що Майдан тривав з весни 2013 до травня 2014.
Дмитра Капранова здивувало те, що їм вдалося, на відміну від Пшонки та Захарченка, знайти людину, яка вкрала бульдозер, на якому виступав Порошенко.

Також вдалося поспілкуватися з людиною, яка на собі тягла Нігояна і бачила снайпера, який його вбив. Але також багато інформації не знайшли. Тому учасники Майдану, які мають що сказати, можуть написати свої спогади на чистих сторінках книжки, які автори спеціально для цього й залишили.