Бо тоді росіяни вибили най сміливих і відважних. Це зараз слово еліта, викликає сарказм. Які тоді знали, що УПА – це честь. Деколи честь вмерти за Україну. Вони майже не мали дітей. І внуків. Бо їх вбили с**и молодими, вибили тих хто не побоявся.

Когось з нащадків навчили, як жити. А лишили комуняк. Новоявлених. Та як комуняк?

Приспособленців, колаборантів і сексотів. Чиїх діти і внуки у 1991 одягли вишиванки. Мали освіту, звʼязки і гроші. І пішли у владу. Українську.

І тепер ми її таку маємо.

Так, безліч українців пішли в Сталінську російську комуністичну армію.

Так воювали з таким самим окупантом. Гітлерівським. Гулаг з Бухенвальдом. Тобто. Ми добре знаємо, з ким маємо справи.

Лопатин, Червоноградщина, там масово вбили наших дідів. І ви не можете говорити, пане голово Лопатина Микитин, від імені тих людей. І не можете говорити від імені українського народу.

Я добре памʼятаю, як ти з нас при зустрічі сміявся, називав наші речі. Вимоги. Пояснення.

Себто рішення групи при ЛОВА по декомунізації «комсомольськими судами».

Ні, с**а. Це суд Історії. Хочеш, буде суд СБ ОУН.

Війна ж з москалями не завершилась.

Памʼять про жертв війни Сталіна і Гітлера буде на кладовищах. Бо це було.

Але героїзації біди не буде. Як і тебе.

Звісно, на місці голови громади.

Олег Радик

Джерело