У Львові поховали Володимира Косика – відомого історика, приятеля Степана Бандери і Ярослава Стецька

29.06.2017 17:00   Джерело: Радіо Свобода
Опубліковано : Тарас Жак

Львів – Відомого українського історика з Франції Володимира Косика поховали 27 червня у Львові на Личаківському цвинтарі. Таким був заповіт науковця. Відспівували історика, який розвінчав чимало міфів про національно-визвольний рух своїми працями, у Гарнізонному храмі святих Петра і Павла у Львові, а провели у засвіти науковця його друзі та учні, - пише Радіо Свобода.

«Пізнайте правду, і правда визволить вас!» – ці слова приповідки повторював професор Володимир Косик на своїх лекціях. Він відійшов у вічний світ 12 червня на 93-му році життя у Парижі, де він проживав від 1948 року. Україну покинув у 1943 році, коли примусово відправили на роботу в Німеччину. Але через 3 роки йому вдалося нелегально дістатись на територію Західної Німеччини, а вже через два роки знайшов свою другу домівку у Франції. Втім, його мрією було на вічний спочинок повернутись в Україну. Володимир Косик і живий донині 97-річний Омелян Коваль – ті провідники ОУН, які спілкувались зі Степаном Бандерою. Володимир Косик працював зі Степаном Бандерою, Ярославом Стецьком, Стефаном Левковським.

 

«Відійшов один із останніх із покоління бандерівців», – каже історик Микола Посівнич.

Володимир Косик друкував чимало своїх праць під псевдонімом Борис Марченко, із 1960-х керував спільнотою українців у Франції, закінчив Сорбонський університет та Інститут історії сучасних міжнародних відносин, і Національний інститут східних мов і цивілізацій Париж-3. Його докторська дисертація була присвячена темі «Політика Франції щодо України в 1917-1918 роках». Книжка Володимира Косика, видана у 1986 році французькою мовою, згодом українською, «Україна і Німеччина у Другій світовій війні», стала фундаментальною, зробила революцію в пострадянській історіографії на початку 1990-х. Це – одна з найпопулярніших історичних монографій, де автор посилається на першоджерела, які були невідомі українським історикам у 1990-х. Історик упорядкував 4-томник «Україна в Другій світовій війні. Збірник німецьких архівних матеріалів». Володимир Косик вільно володів німецькою, англійською, французькою, а на розмовному рівні ще знав зо два десятки мов.

«Володимир Косик був людиною скрупульозною, сидів в архівах і підняв цінні джерела, матеріали з історії національно-визвольного руху ХХ століття, а також цікаві дані про Боплана, Пилипа Орлика, статті про козаків із французьких джерел, дослідив ретельно історію українсько-французьких відносин 1917-1920 років, постать Симона Петлюри, вивчав взаємини українсько-єврейські, Україна-Німеччина. Він активно досліджував українсько-польські відносини, історію ОУН, УПА, історію і діяльність видатних діячів України, про діяння радянських спецслужб проти українського визвольного руху. Він фактично ввів націоналістичний напрямок в історію України», – каже учень Володимира Косика, український історик Микола Посівнич.

Володимир Косик змусив переосмислити роль України у роки війни

За словами Миколи Посівнича, найголовніше те, що Володимир Косик підготував молодих істориків, які можуть називати себе його послідовниками. З 1990-х він часто приїжджав в Україну, мав лекції в багатьох університетах, спілкувався з молоддю. Працював без жодних гонорарів. А з 2000 року був професором Львівського університету імені Франка. Головним завданням для Володимира Косика було працювати з першоджерелами і доносити їх до українців.

«Найбільший вклад Володимира Косика – те, що він змусив і сучасних українських істориків, і частково західних істориків переосмислити роль суб’єкта України в Другій світовій війні. Він оцей період ХХ століття суб’єктивізував щодо України, а також він першим із українських істориків ще у радянські часи України опрацював німецькі матеріали. У нас мало хто з істориків їх опрацював»,– говорить український історик Леонід Зашкільняк, який спілкувався з Володимиром Косиком.

Володимир Косик бачив світ через призму України, про це зазначали учні професора. Він був одним із співзасновників Центру досліджень визвольного руху. У своїй книзі «Спецоперації НКВД-КГБ проти ОУН» історик пише, що його дослідження не має на меті утверджувати ту чи іншу ідеологію, а лише фіксує певні події минулого, які мали, мають і можуть мати значний вплив на розвиток політичних співвідношень. І вплив цей, залежно від ситуації, може бути негативним або ж навпаки.


Хочете повідомити нам свою новину? Пишіть на електронну адресу lvnews.org.ua@gmail.com. Слідкуйте за нашими новинами в Твіттер і долучайтеся до нашої групи і сторінки у Фейсбук.
Джерело: Радіо Свобода