На Львівщині почастішали скарги мешканців на те, що вони не можуть отримати вчасно екстрену медичну допомогу. На «гарячій лінії» області повідомили: є дві основні групи скарг – про невиїзд «швидкої» на виклик та про те, що «швидка» дуже довго добиралася до місця призначення, пише - ZIK.

Зокрема, у жовтні люди скаржилися, що «швидка» за понад 40 хвилин не приїхала до дитини з інвалідністю, яка мала різкі болі у животі. До дитини із гарячкою понад 39 градусів у Новому Яричеві «швидка» їхала не місцева, а львівська майже годину. У Миколаєві протягом 40 хвилин не могли дочекатися приїзду медиків, коли людині стало погано на вулиці. Є скарги на урядову «гарячу лінію», чимало дописів у соцмережах. Так, до львів’янки, якій за 80, швидка допомога їхала понад три години, й то після того, як її донька сказала, що працює у ЗМІ. Інший випадок – у Яворівському районі на виклик до хворого з підозрою на інфаркт прибула бригада, яка не мала чим на місці зробити кардіограму. Зі слів керівника департаменту охорони здоров’я ЛОДА І.Микичак, стільки скарг на роботу «швидкої», як зараз, не було ніколи раніше.

Що ж відбувається із екстреною медициною Львівщини, якою майже два роки керує Володимир Похмурський? Чому структура не працює чітко і злагоджено, як годинник? Чи можна сподіватися на належну роботу служби у випадку якоїсь катастрофи?

Про ситуацію у Львівському обласному центрі екстреної медицини та медицини катастроф кореспондент IA ZIK поспілкувалася з Людмилою Герою – екс-завідувачем навчально-тренувального відділу, головою первинної профспілкової організації центру (з 2006 року – від часу його заснування) та Лілією Сиротою – завідувачем інформаційно-аналітичного відділу центру, експертом із екстреної медичної допомоги.

Збої на «швидкій»: об’єктивні і суб’єктивні фактори

– Що відбувається з екстреної медициною Львівщини? Чи на це є об’єктивні причини, що «швидка» не може працювати чітко і злагоджено, як годинник, чи мають місце якісь інші фактори?

– Лілія Сирота: Є суб’єктивні і об’єктивні фактори. Ніколи не можна відкидати людського фактору. Маємо ситуацію, коли населення зубожіє, не в змозі забезпечити свої потреби щодо медичного обслуговування. Менталітет, що кругом треба йти і нести гроші, перешкоджає людям правильно розставляти акценти. На сьогодні екстрена медична допомога залишається рятівною ланкою: я не маю грошей, не маю здоров’я сидіти в поліклініці, тому викличу «швидку». Споконвіку до працівників «швидкої» була надзвичайно висока довіра. Приїдуть, оглянуть, дадуть рекомендації, ще якусь таблеточку дадуть. Виникає ситуація, що частина людей стають нашими постійними пацієнтами. Зараз ми реформуємося. Робота спрямована на надання допомоги саме в екстрених випадках. Інформаційна кампанія, яку проводить МОЗ, не всім досяжна. Прошарок населення старшого віку, люди, які звикли думати, що їм усі зобов’язані – вони з цим погодитися не можуть ментально, інтуїтивно: як це так, що до них не приїде швидка?! Відповідно надходять скарги.

Інша об’єктивна ситуація. Втратилася елементарна людська повага до представника професії, яка рятує життя. Служба швидкої допомоги – дуже затратна, функціонує за рахунок держави.

– Держава взяла на себе таке зобов’язання, що екстрена медична допомога повністю забезпечується з бюджету і безоплатна для громадян…

– Лілія Сирота: Ми тільки з 2012 року чуємо обіцянки. У 2012 році вступив у дію закон про екстрену медичну допомогу. Ми отримали нові машини, але вони зношуються. Після цього, як би ми не йшли і не стукали, до сьогодні більше б нічого не отримали. Але це дається маленькими «порціями». Усе старе їздить далі. Особливості географії міста і області, стан доріг, відповідно термін прибуття – усе має важкий об’єктивний характер для незадоволення населення. 10 хвилин у місті прописано законом. Часто машина не може доїхати за такий час – тут ремонт треба об’їхати, тут корок, тут аварія. Це об’єктивні фактори. Хоча, попри все, швидка намагається якнайшвидше доїхати.

– Який реальний час доїзду швидкої на виклик у Львові?

– Лілія Сирота: В екстрених випадках (інфаркт, інсульт, гострий біль у животі, відкрита кровотеча, ДТП, нещасні випадки на виробництві, у спорті, в школі тощо) було 80% вчасного доїзду. На сьогодні це близько 60-70% – залежно від кількості викликів, які надходять у нашу службу.

– А в області?

– Лілія Сирота: Вважаю дещо дискримінаційною норму закону щодо сільської місцевості. Якщо пункт «швидкої» є у селі, то чому на виклик потрібно їхати 20 хвилин – там що інші люди? Ми до них їдемо також 10 хвилин. Є ближні до Львова села, куди швидка встигає доїхати за час до 15 хвилин. Це якщо немає перешкод.

– Людмила Гера: Є об’єктивні причини. Машини зношуються, їх катастрофічно мало. Ніхто ще не скасовував нормативу одна бригада швидкої на 10 тис. населення. Насправді є в рази менше. І цей фактор впливає на вчасний доїзд до пацієнтів Львівщини.

– Лілія Сирота: За штатом на кінець 2017 року у нас рахувалося 166 бригад. Бригада – це три особи, дві особи. А більшість бригад, які працюють на території області у районах і селах – це водій і фельдшер. Сказати, що це повноцінна бригада не можна.

У Львівській області є 265 населених пунктів, які фактично не покриті можливістю надання екстреної медичної допомоги – доїхати туди за 20 хвилин нереально.

– Це гірські райони?

– Лілія Сирота: Не тільки гірські райони, а й північно-східна територія області – частина Сокальського, Буського і Кам’янка-Бузького районів. Там є такі села і такі дороги, що туди доїхати неможливо. А тим більше доставити пацієнта з такого села до лікарні за годину, як це прописує МОЗ – дуже важко.

– Людмила Гера: У Перемишлянському районі минулого року був виклик у час негоди – снігопаду, тоді понад кілометр фельдшер та водій йшли пішки. Фізично машина не доїхала. На жаль, коли вони прибули на місце виклику, жінка померла. Хоча біля неї була сільський фельдшер, яка надавала допомогу у межах своїх можливостей. На швидку чекали, бо треба було жінку госпіталізувати.

Чому люди жаліються? Коли людина у стані болю чи екстреної події, особливо, коли втрачається дорогоцінний час, а іноді здоров’я і життя, тоді хвилина іде на годину. Люди телефонують, що не приїжджає «швидка». Вони думають, що швидка – це швидко. У нас є час доїзду, але є фізичні і технічні фактори.

Зараз кількість машин набагато зменшилася. На комісії з питань комунального майна та приватизації 12 вересня 2018року п.99 було погоджено КЗ ЛОР «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» провести списання основних засобів, а саме списати одразу 35 машин. Це дуже багато. Львівська обласна рада виділила кошти, отримали сім нових машин, але вони наразі не введені в експлуатацію.

– Лілія Сирота: Вже десь три місяці не введений в експлуатацію автомобіль, який закупило МОЗ. Кожна машина на вагу золота.

– Які ж суб’єктивні фактори збоїв у роботі «швидкої»?

– Людмила Гера: Питання, яке нас надзвичайно болить – організація роботи установи.

– Лілія Сирота: Працівники швидкої допомоги працюють 12 годин на добу. 12 годин – 12 викликів. Чи працівники є роботами?! Головне у наданні екстреної допомоги – якість. Від цього залежить життя, здоров’я чи інвалідизація пацієнтів. Яка якість медичної допомоги може бути за таких обставин?!.

– Людмила Гера: Якщо є чітка організація роботи, бачення, знання нормативно-правових актів, правильний розподіл обов’язків відповідно до посад, контроль, підпорядкування, то навіть у таких складних умовах можна належно організувати роботу. Зараз я не бачу жодних організаційно правильних засад для якісної, ефективної роботи установи в цілому.

Треба подякувати персоналу, який зараз працює у бригадах «швидкої» з великим навантаженням. Служба працювала й раніше у таких же умовах, але чомусь не було такої плинності кадрів. Люди звільняються, треба дати більшу зарплату. Звичайно, це від керівництва центру не залежить, а від вищого керівництва країни. Але керівник як організатор має стимулюючі фактори – як моральні, людські, так і матеріальні – преміювання. Чи є моральні стимули до роботи в установі? Судячи із останньої зустрічі нашого керівника з бригадами швидкої допомоги підстанції №2 і його неетичну поведінку… Неетична поведінка щодо людей, які хочуть підійти до керівника і з’ясувати якісь питання. Керівник відповідає: «Ви крадете мій час!», «Ви маєте 6 хвилин!», «Що я маю з вами говорити?».

Я дивуюся нашому керівнику, коли на оперативних нарадах, де усі керівники структурних підрозділів зобов’язані бути, є тільки певні люди, а інших керівників підрозділів немає. Молодий персонал приєднується до управління закладом. Я це вітаю. Працюю із задоволенням з молодими спеціалістами та фахівцями. Завжди готова допомогти цим людям і передати свої організаторські знання. Наш керівник В.Похмурський, погрожуючи покаранням, звільненням з роботи, забороняє спілкуватися працівникам установи з нами – досвідченими керівниками. Відсторонений від роботи заступник генерального директора з медичної роботи, ця ділянка роботи не проводиться. Медична рада за час каденції нинішнього керівника була один єдиний раз. А одним із завдань медичної ради є контроль якості надання медичної допомоги. Хіба можна говорити що служба екстреної медичної допомоги під керівництвом В.Похмурського працює злагоджено і немає конфлікту у колективі?

– Лілія Сирота: Як можна правильно організувати процес, коли керівник за весь час на посаді жодного разу не поцікавився аналітичною діяльністю?! Медична статистика, інформаційна, аналітична діяльність – це стрижень. Я працювала під керівництвом не одного головного лікаря, основа основ – аналіз. Без цього неможливо спрогнозувати ані розвиток служби, ні потреби, ні кошторис на майбутню роботу.

Пам’ятаєте епідемію грипу 2009 року. Була паніка в населення. Але тоді хвалили львівську станцію швидкої допомоги, бо за підтримки управління охорони здоров’я ми витримали цей удар. При тому наші працівники не тікали на лікарняні, не здавали чергування – усі були свідомі того, що працюють для людей. Зараз же стараються ухилитися: навантаження нелюдське, молодь звільняється з роботи, залишаються загартовані досвідчені люди, на яких треба молитися. І треба молити Бога, щоби у нас не сталася епідемія грипу. Тому що ви людям не поясните, що висока температура – це не привід для екстреної допомоги. Людина має право на медичну допомогу з будь-якого джерела – з первинної, вторинної, третинної ланки. І вона має право звернутися на «швидку», а лікарі-консультанти мають розібратися у ситуації, оцінити стан.

– Людмила Гера: Ми б не згодилися на таку розмову, якби нам було байдуже щодо теперішнього, очевидно не кращого, стану служби. У 2006 році ми починали і цеглина за цеглиною формували Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. У 2012 році вийшов закон (Про екстрену медичну допомогу, – ZIK), а з 2013 року до нас приєдналася всі вся область. З 1 січня 2013 року я виконувала обов’язки завідувача станції екстреної медицини всієї області. Ми людей, які приєдналися до нас із районів згуртували, об’єднали, пояснили, що ми працюємо в одній об’єднаній службі, що вони залишаються працювати у місцях своєї дислокації. Єдине нове у службі – це буде підпорядкування Львівському центру медицини катастроф. Дійсно, покращилося медикаментозне забезпечення, забезпечення паливно-мастильними матеріалами, оснащення. Далі було навчання. Після призначення мене на посаду завідувача навчально-тренувального відділу, було розпочато навчання та практична підготовка усіх працівників, які працювали на «швидкій» Львівської області. Усі водії, які були у складі виїзних бригад пройшли тоді навчання. У районах бригада – це водій і фельдшер. Водії – це додаткові руки. Звичайно, вони не робили медичні маніпуляції, але знали, як допомогти медикам у тій чи іншій ситуації, використовуючи набуті знання та навики. Нові водії, які прийшли тепер, цього не проходили.

Навчально-тренувальний центр екстреної медицини Львівщини – не працює

– Зараз цей навчально-тренувальний центр екстреної медицини області не працює?

– Людмила Гера: Відколи прийшов В.Похмурський, навчально- тренувальний відділ не працює відповідно до завдань та функцій, у відділі не проводяться систематичні заняття з медичними працівниками виїзних бригад. Коли у 2017 році пан Похмурський був призначений на посаду, ми завершували навчання та практичну підготовку з молодшими медичними сестрами, які працюють у складі виїзних бригад. Я як керівник навчально-тренувального відділу звернулась до В.Похмурського із пропозиціями щодо початку проходження практичної підготовки для медичних працівників Львівської станції швидкої медичної допомоги. Мені було сказано: «Пізніше. Не на часі».

Добре практично підготовлений персонал виїзних бригад екстреної медичної допомоги – це запорука якості та ефективності надання медичної допомоги пацієнтам у позашпитальних умовах. У нас є дороговартісне симуляційне обладнання, приміщення. Працівники служби екстреної медичної допомоги мають можливість систематично проходити такі навчання та відпрацьовувати практичні навики на манекенах та муляжах. Наприклад, покроково – відпрацювання практичних навичок з проведення реанімаційних заходів бригадою, наступне – надання допомоги при зупинці кровотечі чи травмах, далі – тренування надання допомоги бригадою екстреної медичної допомоги потерпілим при ДТП. Для цього є всі можливості. Працювали у навчально-тренувальному відділі досвідчені викладачі-інструктори, з числа практичних лікарів, які мають українські та міжнародні сертифікати для такого виду діяльності. Генеральний директор В. Похмурський їх звільнив. Відсутність таких систематичних навчань-тренувань для працівників «швидкої» – це, на мою думку, умисна бездіяльність генерального директора.

Центральна диспетчерська «бачить» не все

– З позитиву, яким, напевно, може похвалитися обласний центр екстреної медицини та медицини катастроф – нарешті запрацювала центральна диспетчерська, про яку говорили багато років і яка «бачить» і керує усіма автомобілями швидкої допомоги…

– Лілія Сирота: Вона запрацює тоді, коли будуть підключені усі райони області, коли вона вийде із тестового режиму.

Львівська станція швидкої була однією із перших в Україні, яка мала автоматизоване надходження і розподіл викликів з 2003 року.

Зараз закуплено новий програмний продукт та обладнання. Але має бути персонал, який потрібно було підготувати, навчити. Ми з Людмилою Герою та заступником генерального директора з медичної роботи Ярославом Пилипцем працювали в одному європейському гранті транскордонної співпраці, мали можливість відвідати наших сусідів у Польщі й ознайомитися, як працюють там диспетчерські. Ми присвятили близько 1,5 року написанню алгоритму приймання викликів для оперативного реагування на звернення. Ці алгоритми були дуже доступні. Поставивши три-чотири запитання, диспетчер орієнтувався, як визначити – екстрений чи не екстрений виклик і яку бригаду послати. Це було кинуто і сказано: «Тут нічого оригінального?!». Як можна так зневажливо ставитися до людей, які у службі пропрацювали все своє свідоме життя, починаючи від рядового лікаря?!

Від того, наскільки правильно спрацюють диспетчери, дуже багато залежить. Раніше диспетчерами працювали медики з освітою, які мали досвід роботи у бригадах. Зараз набирають працівників які тільки закінчили навчання у коледжі, які ще не знають практичної медицини, не працювали біля пацієнта, не орієнтуються у географії нашої області. Алгоритми прийому викликів не затвердили. Оперативна диспетчерська розрахована на 23 робочих місця, фактично працюють до 9 осіб.

– Людмила Гера: В.Похмурський отримав структуру. Умовно – це будинок, який мав усі цеглини, усі комунікації, і у якому працювали люди. Цю структуру треба було підтримати, вдосконалити, згуртувати колектив, і дати можливість нормально працювати всім. Але, на жаль, звільнилися висококваліфіковані спеціалісти, фахівці, які могли б, використовуючи свої знання та досвід, працювати на покращення стану служби та на його прогресивний сучасний розвиток.

А що виконано із обіцянок пана Похмурського, які він давав, коли його затверджували на посаду генерального директора Львівського центру медицини катастроф на сесії обласної ради? Нові санітарні машини для служби екстреної медичної допомоги Львівщини закуплені за кошти, виділені із обласного бюджету, отже, це не особиста заслуга пана Похмурського, а обласної ради та департаменту охорони здоров’я. До слова, такого хорошого фінансування, яке зараз має центр медицини катастроф завдяки обласній владі – не було за всі попередні роки. Введення у експлуатацію центральної диспетчерської – не його заслуга. Оперативно-диспетчерська служба Львівської станції швидкої медичної допомоги уже працювала впродовж багатьох років. Мала можливість особисто ознайомитися з її роботою. Приміщення було вже готове, гроші на реконструкцію та закупівлю програми виділила Львівська обласна рада.

З моєї точки зору як управлінця, великий мінус В.Похмурського – це відсутність організації та управління такою важливою структурною ланкою Львівського центру медицини катастроф як оперативно-диспетчерський підрозділ, зважаючи на нові технології у роботі цього відділу.

Наслідок – потік скарг людей. У такій ситуації керівник повинен ледь не цілодобово бути на роботі. Ця служба потребує цілодобового контролю та контакту. А людина, яка сидить до обіду, а далі передає свої функції, бо не хоче, щоб його тривожили – не знаю, чи такий керівник відповідає посаді.

Я дуже давно працюю у медицині, але не бачила, щоб керівник будь-якого закладу охорони здоров’я не виконував накази департаменту охорони здоров’я, який здійснює галузеве управління. Коли з департаменту приходив наказ і на виконання якого лікарі навчально-тренувального відділу повинні були проводитися тренінги для медичного персоналу закладів охорони здоров’я Львівської області, Похмурський забороняв це виконувати.

За два роки не затверджено нового штатного розпису, структури, не укладено колективний договір. Усе пущено на самоплив. Морально працювати дуже важко.

В той час генеральний директор Похмурський шукає винних у своєму невмінні організувати роботу такого потужного закладу охорони здоров’я.

Готовність медицини катастроф на випадок масштабної НС – під знаком питання

– Зважаючи на цю ситуацію, чи належно зреагує «швидка» Львівщини» у випадку надзвичайної ситуації чи, не дай Боже, теракту, коли масово потрібна швидка і якісна допомога?

– Лілія Сирота та Людмила Гера: Це знак питання.

– Лілія Сирота: Раніше складався план готовності служби до надзвичайної ситуації.

– Людмила Гера: Були спільні плани взаємодії зі всіма аварійно-рятувальними службами на випадок виникнення надзвичайної ситуації.

Чи зараз є такі плани, я не можу сказати. Відколи прийшов В.Похмурський, нас ізолювали від будь-якої інформації, необхідної нам для виконання свої посадових функцій. При виникненні будь-якої екстреної події готовність до роботи «швидкої» у цій ситуації залежить від кількості бригад, нормального функціонування оперативно-диспетчерської служби, комунікації з іншими рятувальними службами, від рівня підготовки персоналу служби та інших чинників.

Люди, з якими я спілкувалася і які працюють у бригадах зі смартфонами, скаржаться, що десь не спрацьовує технічна складова для отримання виклику та відповідної роботи на смартфоні – відсутній Інтернет, вибиває світло у приміщеннях диспетчерської, подекуди не працюють смартфони, немає достатнього рівня навчання для роботи зі смартфонами. У зонах, де немає Інтернету, виклик не надходить. Підтримую введення нової оперативно-диспетчерської служби як прогресивний напрямок роботи екстреної медичної допомоги. Але має бути покроковий алгоритм. Якщо це тестовий режим, паралельно повинен бути старий режим зв’язку – рації, стільниковий зв’язок. На випадок технічних проблем зі смартфонами є потреба у альтернативному засобі зв’язку та комунікації.

Спілкуюся з працівниками швидкої допомоги, які працюють у районах Львівської області та запитую чи покращилася у них робота після підключення їх до центральної диспетчерської. Є, виявляється, низка проблем з прийомом та передачею викликів та топографічним розташуванням місця виклику, які на даний час немає кому вирішувати. Тому є невчасний доїзд до пацієнтів, незадоволення і ще один потік скарг на роботу швидкої. Знову ж таки, хочу повторити, треба подякувати всім працівникам служби екстреної медичної допомоги за їхню працю у цих доволі складних умовах

– Ліля Сирота: Лікар, яка працює у бригаді зі смартфоном, на якому потрібно усе зафіксувати, мені сказала: обслужила за день 10 викликів і витратила на тикання пальцем – годину. А за годину вона могла обслужити ще один виклик або два, або ж просто відпочити.

– Можливо, це брак навиків? Потрібен час, щоб довести все до автоматизму?

– Людмила Гера: Можливо, і є у працівників брак навиків. Як і ким проводилося навчання?! Можливо, навчання потрібно проводити і надалі. Можливо.

– Лілія Сирота: Був представник фірми, яка нам продавала цей програмний продукт. У кожній області – своя специфіка. У нас люди, які б могли висловити своє бачення та вимоги щодо цього продукту, не були залучені.

– Людмила Гера: Мабуть, не було навчання щодо використання програми, а просто ознайомлення. Щоб не страждали пацієнти і не було скарг, окрім смартфона, у «швидкої» має бути альтернатива. Якщо у будинку зникає світло, маємо свічки або інше живлення. А якщо виключиться смартфон?! Тоді працівники виїзних бригад змушені використовувати свої особисті стільникові телефони для комунікації з центральною диспетчерською. А пацієнти чекають…

Підсумовуючи, можна сказати: Чи покращилась робота служби екстреної медичної допомоги за майже два роки керівництва пана Похмурського та за якими напрямками, за якими результатами? Чому все-таки збільшилась кількість скарг на роботу екстреної медичної допомоги? Чи лише наявність поганих доріг та заторів, нестача санітарного транспорту і кадровий «голод», чи видумана група опонентів Похмурського є причиною незадовільної роботи служби екстреної медичної роботи в цілому?

Які особисті заслуги та особистий внесок Похмурського у досягненні кращих результатів роботи «швидкої» за майже два роки перебування на посаді? Не треба шукати Похмурському винних у його некваліфікаційному підході до організації роботи служби екстреної медичної допомоги, порушенні норм чинного законодавства, називаючи це системним підходом, адже, як каже приказка, «риба гниє з голови». І ще – наші працівники часто запитають: коли закінчиться цей безлад?!

Коментар до теми

Володимир Похмурський, генеральний директор Львівського обласного центру екстреної медицини та медицини катастроф

Скарг на швидку допомогу завжди є багато. Але кількість обґрунтованих скарг не перевищує 10%. У більшості люди роздратовані, і це все відбивається на «швидкій», тому що це перший форпост медицини, який концентрує все невдоволення від людей. Ми кожну скаргу відпрацьовуємо, даємо відповіді. Левова частка – необґрунтовані скарги. Є об’єктивні причини, коли ми запізнюємося на виклик – затори по місту Львову. Самі бачите, що робиться у годину пік.

Те, що пані Микичак (керівник департаменту охорони здоров’я ЛОДА, – ZIK) дає в ефір, вона мусить обґрунтовувати якимись цифрами. Тому що неправильно давати якусь оцінку, яка нічим не підкріплена.

Кількість скарг зросла після того, як ми приєднали Львівську станцію швидкої. Бо був обласний центр, а тепер він збільшився удвічі. Відповідно зросла кількість скарг, бо багато надходить зі Львова.

У мене немає жодного конфлікту з колективом. Є кілька незадоволених осіб, які мають якийсь зв’язок із пані Іриною і використовують цей зв’язок, щоб створювати конфлікт.

Вважаю, що свою роботу роблю чесно, відповідно до своїх посадових обов’язків і посадової інструкції. Ми зараз запускаємо центральну диспетчерську. Це результат величезної праці колективу людей і предмет гордості, що Львівська область зараз має одну з найкращих диспетчерських. Це одна з моїх обіцянок.

Те, що пані Ірина Микичак нам не підписує зміну структури – бо запустили диспетчерську і збільшилося навантаження – спричинило те, що ми силами диспетчерської Львова обслуговуємо цілу область. Три місяці лежить непогодженим документ про структуру. Є нюанси, непорозуміння у певних моментах. Але вважаю, що система працює злагоджено.

Я ставлю за мету змінити системний підхід, а це наштовхується на опір. Багато-хто не хоче змін. Я найманий працівник. Якщо люди, які мене найняли (Львівська обласна рада, – ZIK) вважають, що я не виконую завдання, будуть шукати іншого. Те, що від мене залежить, я роблю чесно і якісно.

Вважаю, що жодного конфлікту в колективі немає. Навпаки, є консолідація усіх ланок і починає стабілізуватися робота. А комусь це не подобається. Але, подивіться, у Президента є купа опонентів, у в.о. міністра охорони здоров’я. Це переділ сфер впливу і всі це прекрасно розуміють.