Він пішов добровольцем на фронт після початку війни, хоча за віком міг би залишитись удома. Та замість подяки отримав ще й матеріальні збитки. З десантником 80-ої бригади стався прикрий випадок під час бойових навчань: він втратив прилад нічного бачення. Тепер ветеран має віддати борг ‒ відшкодувати військовій частині більше 120 тисяч гривень. Де взяти такі кошти ‒ сім'я простого шахтаря із Червонограда не знає, пише - Над Бугом.

Вадиму Наконечному у вересні 2014 виповнилось 40 років. Попри вік, чоловік з усіх сил намагався потрапити на фронт. У третій хвилі мобілізації це таки вдалося. Щастя, Кримське, Побєда, Трьохізбенка, Золоте ‒ гарячі точки Луганщини, які з рідною «вісімдесяткою» обороняв за період служби. Та боєць і гадки не мав, що, захищаючи батьківщину, доведеться заплатити не лише здоров'ям, а й грошима. Навчання на полігоні Широкий Лан, куди десантників зняли із передової, завершились для гранатометника прикрим інцидентом.

«Десь 1-2 година ночі, я поправляю автомат, бо з коліна стріляв із РПГ, бо він вперся. Дивлюсь, щось не вистачає, виявляється, одного прицілу немає. Доклав командиру, але хто буде зупинятися, одразу вперед. На світанку доповів ротному і мали організувати пошуки, але на них мене не взяли», ‒ розповідає подробиці учасник бойових дій Вадим Наконечний.

Через день частину знову відправили на фронт, а Вадима Наконечного навіть не попередили про відповідальність. Монокуляр нічного бачення Україні передали зі Сполучених Штатів як військову допомогу. У військовій частині вирішили, що вина за його втрату повністю лежить на бійцю.

«Спочатку мені п’ять тисяч гривень пропонували, ніби стільки він коштує, потім 16 з копійками. У госпіталі коли лежав, то взагалі усно казали заплатиш стільки-то, не знаю хто дзвонив, не висвічувало. Вже на дембелі приходить виконавчий лист: будуть стягувати гроші», ‒ продовжує учасник бойових дій Вадим Наконечний.

Гроші виявились чималі, адже згідно з умовами притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців, сума вартості втаченого приладу множиться на три. Відтак бійцю виставили рахунок на понад 120 тисяч гривень.

«Виставлене все майно чоловіка під арешт, після АТО дуже змінився, хворіб купу має, це все підтверджено медичними довідками. Ми не знаємо, як нам виплачувати таку суму», ‒ каже дружина ветерана Катерина Наконечна.

Почалась довга судова тяганина. І Львівський окружний адмінсуд все ж залишив борг ветерана у силі. Захисниця воїна певна, що військова частина домоглась найважчого з можливих покарань для свого ж бійця, а суд не врахував усіх обставин.

«Для притягнення до повної матеріальної відповідальності має бути умисел даної особи. У цій ситуації такого немає. Якщо брати норми чинного законодавства, яким регулюється відшкодування втрати військовослужбовця, можна було застосувати не повну матеріальну відповідальність, а часткову», ‒ каже юристка Марія Качабульська.

У вісімдесятій бригаді справу свого колишнього бійця журналістам не прокоментували, а порадили звернутись із запитом у штаб десантно штурмових військ. На запит поки що не отримали відповіді.

Журналіст і ветеран Влад Якушев ‒ один із тих хто боровся проти штабної бюрократії під час своєї служби в АТО. Завдяки розголосу в ЗМІ він таки домігся, що в 2016 році десятикратне відшкодування за втрачені речі скоротили до трикратного. Каже, все залежить від людяності командира.

«Є обов'язково нюанси, якщо людина втрачає або ламає щось, що належить армії під час виконання завдань, так само, як в зоні бойових дій під час бою щось знищене, воно списується. І так само, якщо це навчання ‒ це виконання бойового завдання, то в принципі воно б мало також списуватись», ‒ певен журналіст, учасник бойових дій Влад Якушев.

Боєць Вадим Наконечний поскаржився у Верховний Суд, та там відмовили у розгляді через малозначимість справи. Єдиний варіант, який залишається у родини, ‒ звернутися в Європейський суд з прав людини.