Хлопчик Давид із Турківського району Львівщини народився з двобічним паралічем діафрагми і не може самостійно дихати. Від народження й досі він перебуває в лікарні.

До цієї операції готувалися довго і прискіпливо, напередодні був не один zoom-консиліум з хірургами зі США. Хірурги досліджували інструкцію до девайса, від якого залежить доля маленького Давидка. Хлопчик народився з двобічним паралічем діафрагми і не може самостійно дихати. Від народження він перебував у лікарні.

Про збір коштів на пристрій, який допоможе малюкові дихати самостійно, оголосив на початку весни благодійний фонд «Із янголом на плечі». Українці неймовірні: буквально за добу малюкові назбирали на власний ШВЛ, а за чотири тижні ще 50 тисяч доларів на стимулятор нерва діафрагми, який допоможе Давидкові дихати. Стимулятор привезли в лікарню, і 2 червня операція відбулася.

Напередодні медики «Охматдиту» наполегливо просили про тишу і громадськість, і журналістів. Вони працювали в режимі онлайн з колегами зі США, відпрацювали техніку унікальної операції, якої до них ніхто в країні не робив, і нарешті наважилися на втручання. Проте навіть у перші години після операції говорять обережно…

Проблема, якої не видно на МРТ і КТ

Давидко народився у вересні 2020-ого. Ще з пологового він не міг дихати самостійно. Хлопчика довго обстежували, йому зробили КТ і МРТ, однак навіть після цих обстежень було незрозуміло, що не так з його легенями. Проблему зумів побачити торакальний хірург «Охматдиту» Роман Ковальський, який під час бронхоскопії зауважив, що при вдиху живіт дитини рухається не догори, як у всіх здорових дітей, а вниз. Це дозволило лікарю запідозрити парез, тобто параліч діафрагмального нерва. Здогадки лікаря підтвердилося на спірографії. Це непросто діагностувати, адже такий діагноз можна поставити лише клінічно, на КТ чи МРТ цього стану не видно. Згодом хірурги Олег Ленів і Роман Ковальський знайшли спосіб не залишати дитину все життя на ШВЛ і вживити йому стимулятор нерва діафрагми, який діятиме як кардіостимулятор і запускатиме процес самостійного дихання.

«У світі операції з встановлення нервів роблять дорослим з травмами спинного мозку, коли пацієнт не може сам дихати. Така практика є поширена. Але в дітей імплантація нерва діафрагми – це рідкісне явище. Наш пацієнт має рідкісну патологію – двобічний параліч діафрагми, частіше буває однобічний. У такому випадку ми з нашими торакальними хірургами обходимося операцією без такого стимулятора. Але в ситуації Давида треба було думати про таке рішення. Раніше ми не зустрічали в українській літературі описів таких операцій в Україні», – пояснив Роман Ковальський.

Голова Опікунської ради лікарні Андріана Мальська шукала на сайті виробника контакти хірургів у Варшаві та зв’язалася з ними через посольство. Але там розповіли, що вони не імплантували стимулятор таким маленьким дітям, як Давидко, натомість оперували дітей у п’ять-шість років. Вартість операції у Польщі – 120 тисяч доларів. «Охматдит» знайшов ще один варіант, в Ізмірі в Туреччині, але тамтешні хірурги імплантували всього один такий пристрій. Тому в лікарні знайшли найкращий спосіб – вийшли безпосередньо на виробника й навчилися методики такої операції в режимі онлайн. Це значно дешевше від попередніх варіантів. Львівські медики усього за дві телемедичні конференції хірурги «Охматдиту» зрозуміли, що і як робити.

Тонка ювелірна робота

Сама операція була тривалою – команда хірургів працювала чотири години. Кожен крок медиків був продуманий до дрібниць. Навіть звичний наркоз довелося адаптувати під маленького Давидка. Анестезіологу Вірі Приймаковій допомагав ЛОР Федір Юрочко зі спеціальним ендоскопом, щоб заінтубувати дитину так, аби хірурги могли працювати поруч із легенею праворуч. Далі – справа рук хірургів і тонка ювелірна робота.

«Працювати було непросто, адже нам треба було відділити діафрагмальний нерв від сердечка дитини. Діаметр цього нерва – 1 міліметр, серце при цьому працює. І треба приєднати його до цього пристрою», – пояснив Роман Ковальський.

Попри підвищену складність втручання, це була торакоскопічна, тобто малоінвазивна операція: лікарі робили все через три маленькі проколи, а не через великий розріз на грудній клітці.

«Ми вшили електрод стимулятора нерва по перикарду справа і він тут же, в операційній, запрацював. Почали тестувати його – все було добре, діафрагма справа працює», – пояснює керівник Центру малоінвазивної хірургії Андрій Дворакевич.

Зараз Давидко перебуває у реанімації. Тут від хлопчика не відходить уся команда.

«Під час операції не відводила очей від монітору пацієнта. Ми спостерігали за ним увесь час. Були складні моменти, але командна робота – це сила. Разом ми впоралися з усім, що виникало у ході операції, і зараз дитина стабільна», – каже завідувачка реанімацією Віра Приймакова.

Львівські медики й надалі триматимуть зв’язок з Лос-Анджелесом, бо ще дуже багато треба зробити вчасно та правильно після самої операції.

«Малюкові зараз треба одужати після операції, дуже важливо уникати інфекцій у післяопераційному періоді. Ще є багато нюансів ведення такої дитини після операції, тому ми всі зараз на цьому зосереджені», – каже торакальний хірург Олег Ленів.

Тепер за 10 днів у Давидка мали б загоїтися рани, і тоді лікарі зможуть запустити нейростимулятор. Далі на хлопчика чекає ще одна операція, щоб запустити нерв діафрагми зліва (це інша частина стимулятора нерва, його не треба докуповувати окремо, все є в комплекті, який надіслав виробник). Лікарі хлопчика кажуть, що також буде реабілітація.

Операційна команда – торакальні хірурги Роман Ковальський, Олег Ленів, керівник Центру малоінвазивної хірургії Андрій Дворакевич, завідувач ЛОР-відділення Федір Юрочко, анестезіологічний супровід – Віра Приймакова, операційна медсестра Люба Горак.

У лікарні дякують усім небайдужим, хто вболівав і зробив усе, щоб порятунок Давидка став можливим.