У Львові директор школи №87 домагався вчительку.

ІВ Четверта студія розповідає дуже цікаву історію про перипетії життя однієї львівської школи. Факти, викладені у публікації, підтверджуються усіма документами та фактами свідчень у судах.

Ми давно вже звикли, що в наше життя зайшло таке дивне слово як «булінг». Як визначає Вікіпедія, булінг — це агресивна та вкрай неприємна поведінка однієї дитини або групи дітей по відношенню до іншої дитини, що супроводжується постійним фізичним і психологічним тиском». ЗМІ неодноразово описували багато чисельні ситуації боулінгу серед неповнолітніх.

Однак нас зацікавила ситуація, коли «булінг» застосували вже дорослі люди і, що найцікавіше, разом з директором школи. Є у Львові заклад загальної середньої освіти № 87, який очолює директор з багаторічним стажем. Не багато-не мало, але 19 років під керівництвом цього директора працювала вчителем початкових класів пані І.

Та за ці 19 років у директора не було жодних зауважень до роботи вчителя. Але настав навчальний 2020 рік і директор звернув увагу на вчительку не як на педагога, а як на жінку. Відмова обурила керівника, адже неслухняність не прийнята у цій школі.

Директор, який влаштував у школі не тільки кругову поруку, а і забезпечив роботою своїх родичів, вирішив влаштувати «булінг» непокірливій вчительці.

Для цього не потрібно було великих зусиль, оскільки у будь-якому класі можна знайти декількох батьків, які не задоволені вчителем. І ось на стіл директора вже кладуть дві заяви двох мам з досить дивним змістом.

Одна мама у березні 2021 року на кінець-то «дізналась» у свого 7 річного сина про те, що ніби-то вчителька не мало-не багато застосовувала насильство до дитини. І при цьому це було «давно», а дитина не розказувала мамі, бо вчителька заборонила. Зразу виникає питання – які відносини у матері з дитиною, що маленький вже у такому віці не розказує мамі, що було в школі? Відповіді дві – або мама взагалі не цікавилась життям дитини у школі (поки не попросив директор) або мама «попросила» дитину таке сказати.

Для правдоподібності мама записала відео розмови з дитиною, на якому неозброєним оком видно, що дитина просто на просто повторює те, що просить сказати мама.

Директор, який безумовно був ініціатором такого «пасквіля», вирішив, що факт, наведений у скарзі, точно мав місце. І це при тому, що навіть не спромігся, вже як вчитель, сам поговорити з дитиною та записати таку розмову на відео без мами.

Більш того, факти насильства з боку вчительки категорично заперечували усі батьки інших дітей та самі діти.

Однак «боулінг» є «боулінг» і “травля” почалась.

У іншій заяві ж вказано, що вчителька збирала кошти за придбаний нею у клас принтер.

Перевірка показала, що з класу двоє батьків (заявниця по другій скарзі і заявниця по першій скарзі) підтвердила цей факт, але, вдумайтесь, 11 батьків такий факт заперечили.

Як думає читач, чию сторону прийняв директор? Риторичне запитання. Безумовно, 11 батьків говорять неправду, бо це не вкладається у схему булінгу директора.

Не збентежило директора і те, що, виявляється, скаржниця сама зверталась до батьків з вимогою здавати кошти на принтер, а коли зібрала частину, то написала заяву, що кошти для вчителя.

«Провокація» – скажете ви і будете праві. Але у директора протилежна думка.

І ось з’являється наказ – оголосити догану вчителю за збір коштів, які та в очі не бачила. Та в наказі чітко вказано, що 11 батьків заперечили такий факт, а тому вчителю слід оголосити догану. Де логіка, спитає ви? А при «булінгу» її ніколи не має. Є жертва і вона винувати у будь-якому випадку.

Однак однієї догани малувато для звільнення вчителя і директор пускає в хід іншу заяву про ніби-то побиття учня. І при цьому його не турбує, що заява про побиття вказує на вчинення злочину і таке має довести слідство. А яке може бути слідство, якщо скаржниця навіть не може вказати ні дати ні обставин.

Директор ж, переслідуючи мету позбутись вчителя, що висловив непокору і взяти на його місце молоду вчительку, вже виносить наказ про звільнення вчителя.

Ми додаємо цей наказ і може читач знайде між рядками, за що ж звільнили вчителя. Ні ми, ні наші юристи не знайшли формулювання де, коли і за яких обставин вчитель вчинив дії, за які його слід звільнити.

Ці питання були поставлені директору і в суді, куди звернулась вчителька, оскаржуючи незаконне звільнення. На жаль, директор не спромігся відповісти, за що конкретно звільнив вчительку, а його позиція звелась до того, що потрібно викликати скаржників і нехай вони пояснюють, за що «я звільнив вчителя».

Було задане директору в суді і таке незручне питання: «У заяві батьків від 15.03.2021 вказано «Кошти п’ять тисяч гривень були передані у жовтні нашому класному керівникові Купець С.З.» і як директор вирішив «розправитись» з цим вчителем?»

Маленький ступор наступив: як відповісти на таке питання, коли вчитель Купець С.З. – родичка директора?.

У розпорядженні редакції є і інша заява, підписана шістьма батьками 16.04.2021, яка була подана директору і де зазначено: «Прошу не звертати увагу на заяви та звернення Кувшинової та Кірюшкіної…, оскільки вищевказані систематично зводять наклеп на вчительку Федишин І.Я. та мають на меті усунути від посадових обов`язків».

Але «булінг» директором запущено і ніщо вже його не зупиняє. Жертва обрана і має бути «знищена».

Чи знають про ці факти в управлінні освіти міста та області? Знають! Як каже директор у своєму оточенні – «я з усіма усе вже порішав». Залишилась одна надія у жертви «булінга» – справедливий суд.

Надія ще є і вона надіємося не помре останньою.