У блозі проаналізовано дев'ять міст, які впроваджували/впроваджують електронний квиток та порівняно витрати на впровадження на душу населення.

Впровадження систем за гроші інвесторів не вимагає капітальних інвестицій з бюджету громади (Луцьк, Тернопіль, Чернігів, Стрийська ТГ).

Системи, які впроваджуються за свої гроші (Київ, Житомир, Івано-Франківськ) вимагають помірніших вкладень.
Найдорожче обходяться системи, які впроваджуються за кредитні гроші (Вінниця, Львів).
В цій статті не аналізуються витрати на підтримку системи, які можна буде узагальнено проаналізувати після 5-10 років роботи системи. Теж ці витрати є досить розрізненими по різним суб’єктам витрат і вимагають високого рівня співпраці з громадою, яка, часто, не зацікавлена у висвітленні реальних витрат.

Вступ

Електронний квиток вводять багато міст (територіальних громад) України. Він складається з багатьох підсистем:

Купівлі та поповнення квитка у точках продажу;
Керування пільговими категоріями;
Мобільного застосунку, який дає змогу перевірити ваші поїздки, знайти найближчий автобус;
Диспетчеризації транспортних засобів: коли якому транспортному засобу виїжджати, щоб дотримуватися графіку, рухатися повільніше чи швидше;
Керування обладнанням: коли і який валідатор було знято для ремонту, чи поремонтований він, на якому складі він лежить;
Виплат перевізникам відповідно до отриманої статистики перевезень;
Інших підсистем.
Різні громади впроваджують різну кількість підсистем для різної кількості транспорту (комунального та/чи приватного), тому дуже точно, до копійки, порівнювати такі впровадження некоректно, але розуміння загальної ефективності витрачання коштів у різних моделях таке порівняння дає. А також наявність чи відсутність конкретної підсистеми важко ідентифікувати у відповідях громад через відсутність відкритих даних та небажання громад висвітлювати це.

Модель впровадження

Є різні моделі впровадження електронного квитка у містах:

1. Місто повністю все купує, всі програми розробляються чи купуються спеціально для міста, в процесі експлуатації місто не виплачує грошей за користування цією системою.

Це можна зробити:
a. За свої гроші;
b. За гроші позики.

2. Інвестор, який вже має досвід у впровадження таких електронних квитків, має вже всі системи розроблені, приходить та встановлює їх. Очевидно інвестор буде брати якийсь відсоток за користування цією системою аби покрити інвестиції та поточні видатки на її функціонування.

3. Поєднання цих двох систем у різній пропорції.

Якщо розглядати таку систему з погляду бізнесу, то більшість бізнесів, на мою думку, вибрали би модель впровадження з мінімізацією капітальних витрат – модель 2. А після користування такою системою протягом 5–10 років оцінювали би ефективність моделі і переходили би або не переходили би на власне інвестування. Оскільки сума власних коштів для інвестування дуже значна.

Хто скільки витратив

Порівняймо хто з міст скільки витратив на автоматизовану систему обліку оплати проїзду.

Таблиця 1. Витрати міст на впровадження електронного квитка.

Зобразивши візуально суму інвестицій на особу бачимо, що найменші початкові вкладення під час впровадження систем, де приходить інвестор і встановлює своє обладнання, своє програмне забезпечення отримуючи 7-10% з оплат за проїзд за свої послуги. Деколи окремо компенсуються обумовлені витрати – продаж пластикових карток наприклад чи ремонт пошкодженого обладнання. Дорожче обходяться системи, у які інвестують свої кошти, зі сподіванням в перспективі здешевити сумарні витрати за рахунок відсутності прибутку інвестора.

Суб’єктивно таке твердження є сумнівним, оскільки ефективність роботи комунальних підприємств майже завжди буде значно меншою за приватні підприємства. Витрати на підтримку системи, працівників може коштувати додаткових 20+ млн грн в рік більшій громаді. І врешті громада все одно змушена залучати приватних підрядників, коли виникають питання обслуговування, які немає ким вирішити у комунальному підприємстві. Київ, наприклад, витративши 743 млн грн продовжує оплачувати 4,93% з оплат на підтримку функціонування системи.

Ну і «чемпіонами» з вартості впровадження є громади, які впроваджують систему за кредитні кошти. Такі впровадження в 4-14 разів дорожчі ніж впровадження за свої кошти.

Більше того, після впровадження у Вінниці відраховується 8% на функціонування системи, які співмірні з проектами без початкових інвестицій.

Що робити / Висновок

Мені виглядає, що:

Якщо у вашій громаді ще немає електронного квитка – першочергово розгляньте досвід інших громад. Ймовірно, що слід користуватися послугами комерційних компаній інвесторів, переглядаючи результати їхньої роботи що 5 років. Брати кредит для впровадження електронного квитка – виглядає ДУЖЕ дорого.
Нам, громадянам, слід добиватися відповідальності чиновників за ухвалені неефективні рішення.
Крім того, нагадую, окрім капітальних інвестицій пасажири в особі адміністрації громади та підприємств перевізників несуть поточні видатки на утримання і функціонування системи. Для прикладу у м. Львові оціночно лише заробітної плати витрачається від 50 млн у рік. І система все ще не реалізована до кінця у Львові.

Але це, вимагає більш грунтовних досліджень, які можуть бути проведені зацікавленими сторонами.

Джерела даних та пояснення розрахунку

Відповіді на базі яких зроблено це дослідження доступні тут.
Курс євро взято 40 для однаковості порівнянь різних міст.

1. Відповідь 08.а пункт 7
   2. Відповідь 10.а пункт 7
   3. Відповідь 12.б пункт 7
   4. Відповідь 05а. останній абзац
   5. Відповідь 11б. Три договори 6,313+2,276+0,999
   6. Відповідь 09в. Друга третя сторінка
   7. Відповідь 02в Друга сторінка друге запитання 101 млн +

https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2017-08-17-000774-b 365 млн+
https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2018-01-29-002694-c + 59 млн
https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2020-05-15-005429-b + 84 млн
https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-03-22-001708-b+ 36 млн
https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2020-04-17-010105-b + 60 млн
https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-11-21-001870-c + 3 млн
https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2020-04-23-000438-c + 35 млн

8. Відповідь 07б. 5,5 млн євро по курсу 40
9. Відповідь 04б. ЛМР (основна відповідь) сторінка 2