На цій світлині більш як столітньої давнини, ви бачите залізничний перон у Станіславові (тепер Івано-Франківськ), на якому гуртом стоять українські й польські офіцери та генерали. На передньому плані, праворуч - Симон Петлюра, а поруч з ним - Юзеф Пілсудський. Це фото датоване початком липня 1920 року і нині виставлене на сторінці Історія та пам'ятки Прикарпаття.

Чи ця світлина може мати якесь відношення до нашого сьогоднішнього дня..?

Гадаю, що так, бо нині Президент України опинився у схожій ситуації, як близько сто років тому його попередник - Симон Петлюра, а саме: віддавати, чи не віддавати, українські території ворогові, який їх захопив.

Щось подібне діялося у 1919 році з українською Галичиною та суміжними землями Західно-Української Народної Республіки, які тоді вже другий рік вели затяжну й криваву війну з Польщею, відстоюючи своє право залишатися українцями у своїй державі, а не ставати поляками. У ті роки наші прадіди виборювали своє право мати власну державу, яка б була рівноправною серед цивілізованих держав Європи.

І, якби не раптова зрада Петлюри, який - всупереч попереднім домовленостям - відмовився надати військову допомогу галицьким українцям в їх кровопролитній і вельми жорстокій війні з поляками, то хто зна, який би розвиток мали історичні події далі... Отож, хвалених петлюрівських полків і вкрай потрібних боєприпасів, ми тоді, від Києва, так і не дочекалися... Можливо, ЗУНР (чи "Західні області УНР", як тоді в Києві було прийнято називати) у ті місяці й вистояла б та перемогла ворога. Але, Петлюра мало того, що цинічно "кинув" галицьких українців залишивши їх напризволяще в їх боротьбі, так він ще й уклав мир з поляками і далі вже разом з Пілсудським протистояв полкам Будьонного.

Однак, вже через чотири місяці поляки в особі Пілсудського самі "кинули" Петлюру, розірвавши з ним усі попередні домовленості. І, для Петлюри то був не тільки програш на усіх фронтах, а таки справжній крах його наївних ілюзій будувати Велику Україну без галицьких українців...

Отож, коротке резюме:

По-перше, усі обставини вказують на те, що теперішнього Президента України таки схилили до віддавання частини східноукраїнських територій російському агресорові. І, вже невдовзі, Президент Володимир Зеленський, може вчинити з частинами Донбасу, Запоріжжя чи Слобожанщини (які у даний момент окуповані росіянами) так само, як це вчинив був Петлюра, віддавши у 1919 році полякам Галичину. Більше того, зараз ніби й відповідний момент для подібних перетрактацій, бо у ці дні ми всі є свідками того, як світ ніби "починає валитися" (от тепер вже і США відмовили Україні бути серед членів НАТО і самі США стають як та московія, претендуючи на Гренландію...).

По-друге, мабуть в останні місяці запущено сценарій довести сучасних українців - отими історіями з ТЦК, абсолютно фантастичним підвищенням зарплат державним службовцям і безконечними прикладами корупції на усіх рівнях - до крайнього емоційного виснаження і вже потім, коли українці в такий спосіб будуть "підготовлені", запропонувати їм "швидке закінчення війни" - здачею ворогові частини наших земель на сході...

Зрештою, час покаже. Подібні персони і різні неочікувані трафунки вже не раз траплялися у нашій давньоукраїнській історії. З Божою поміччю, якось переживемо і цього разу...