Після резонансної заяви міського голови Львова Андрія Садового про нібито негласну заборону бригадам «швидкої» везти пацієнтів до лікарень Першого ТМО, ситуацію публічно прокоментував директор Львівського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Андрій Васько.
В інтерв’ю LVIV.MEDIA він пояснив, як насправді працює система екстреної допомоги, за якими принципами транспортують пацієнтів, чому «швидка» не їде на більшість викликів і з якими викликами служба стикається під час війни.
Перегляньте також:
- “Присідань недостатньо”: Садовий двічі впав у Львові через ожеледицю
- Суд надав слідчим доступ до документів у справі щодо можливих зловживань під час рекультивації Грибовицького полігону
— Пане Андрію, як ви прокоментуєте заяву мера про начебто заборону везти пацієнтів у міські лікарні?
— Вона є безпідставною. Ми завжди перебуваємо у прямій комунікації з керівництвом міста, управлінням охорони здоров’я. Подібні заяви змусили нас того ж дня публічно спростовувати інформацію.
Такі слова, озвучені публічно першими особами, створюють тривогу серед людей, які не пов’язані з медициною. Вони починають боятися, що допомогу можуть надати неякісно або «не туди» повезти. Це ускладнює роботу і диспетчерів, і бригад.
Щодоби ми отримуємо близько 2000 дзвінків на “103”, здійснюємо приблизно 650 виїздів. І після таких заяв комунікувати з пацієнтами стає значно складніше.
— За яким принципом працює система екстреної медичної допомоги?
— Головний принцип — екстериторіальність. Пацієнта везуть до найближчої лікарні, яка може надати потрібну допомогу, незалежно від того, міська це лікарня чи обласна, і навіть незалежно від області.
У Львівській області працює 84 пункти базування, щодоби на зміну виходять 140 бригад.
— Чому з 2000 дзвінків лише 650 завершуються виїздом бригади?
— Бо екстрена медична допомога — це аварійно-рятувальна служба, а не сервіс «на всі випадки життя».
Ми виїжджаємо на зупинку серця чи дихання, масивні кровотечі, інсульти, інфаркти, втрату свідомості.
Близько 70% звернень — неекстрені або непрофільні: температура, підвищений тиск, прохання витягнути кліща чи зняти кота з дерева.
— Якщо стає зле дитині, чи можуть батьки вказувати бригаді, куди її везти?
— У критичних станах — ні. Планові пацієнти мають право вибору лікаря. Екстрені — транспортуються до найближчої лікарні, яка може надати допомогу якнайшвидше.
— Як органи місцевого самоврядування допомагають службі екстреної допомоги?
— У більшості громад є тісна співпраця: облаштовують пункти базування, покращують умови для бригад.
Ми також сплачуємо податки у бюджети громад — близько 120 млн грн на рік, з них приблизно 50 млн грн — до бюджету Львова.
— Чи є зараз кадровий дефіцит у службі?
— Так, особливо бракує парамедиків і середнього персоналу. Робота дуже важка — фізично та емоційно.
З нового року МОЗ підвищить зарплати — на 5–15 тисяч гривень, що має допомогти втримати кадри.
— Як війна вплинула на роботу екстреної медичної допомоги?
— З’явився новий напрямок — медичні евакуації за кордон. Львівський центр — єдиний в Україні, який виконує такі транскордонні місії. Ми вже скоординували понад 6000 евакуацій.
— Хто контролює якість надання екстреної допомоги і куди скаржитися?
— Є кілька рівнів контролю: адміністрація центру, департамент охорони здоров’я, МОЗ, НСЗУ.
Екстрена допомога — гарантовано безоплатна, і будь-які вимагання коштів є порушенням.
— Що потрібно змінити глобально, щоб система працювала краще?
— Потрібна державна політика навчання населення: від дитячого садка до дорослого віку. Люди мають знати, як діяти у надзвичайних ситуаціях, коли викликати «швидку», як зупинити кровотечу та надати домедичну допомогу.
Ми живемо у війні, і до цього потрібно бути готовими системно.
Раніше ми писали про те, що під час сесії міської ради міський голова Андрій Садовий заявив, що до нього надходять скарги львів’ян на роботу бригад екстреної медичної допомоги. За його словами, медики нібито відмовляються госпіталізувати пацієнтів у лікарні Першого територіального медичного об’єднання (ТМО) — зокрема, у лікарні святого Пантелеймона, святого Луки та святого Миколая — посилаючись на “заборону”.
