З Романом Віктюком у понеділок, 23 листопада, попрощаються у його рідному Львові.

Як пише «Четверта студія» з посиланням на УНІАН, панахида відбудеться у Театрі юного глядача, де Роман Віктюк спершу був актором, а потім й режисером. Поминальне богослужіння — у церкві святого Андрія.

Поховають актора на Личаківському цвинтарі поруч з батьками.

Смерть Віктюка: що відомо

Роман Віктюк помер 17 листопада у віці 84 років від ускладнень коронавірусу.

У Москві з актором попрощалися у п’ятницю, 20 листопада, в театрі, який режисер заснував майже чверть століття тому.

ЗМІ повідомляли, що український народний артист Роман Віктюк помер в результаті перенесеного інсульту.

Хто такий Роман Віктюк

Роман Віктюк народився 1936 року у Львові. Після закінчення в 1956 році акторського факультету ГІТІСу працював у театрах Львова, Києва та Вільнюса.

У 1988 році на сцені театру “Сатирикон” поставив свій найзнаменитіший спектакль “Служниці”, в якому всі ролі грали чоловіки. А через три роки виставою “М.Батерфляй” відкрив Театр Романа Віктюка.

На рахунку режисера понад 250 вистав, створених у театрах України, Росії, Литви, Латвії, Італії, США, Фінляндії та інших країн.

Віктюк ніколи не був одружений, дітей не мав. Відповідаючи на питання про особисте життя, він говорив, що у нього якийсь час був роман з Валентиною Тализіною, був закоханий в Людмилу Гурченко. А на питання про дітей відповідав, що учні називають його татом.

Як повідомлялося, Романа Віктюка поховають у Львові в родинному склепі на Личаківському цвинтарі.

У Львові живуть сестри і племінник Романа Віктюка.

Роман Григорович Віктюк (нар. 28 жовтня 1936, Львів — пом. 17 листопада 2020, Москва) — радянський, український, російський театральний актор і режисер, народний артист України, народний артист Росії. Роман Віктюк, постановник і виконавець ролей у величезній кількості вистав, переважно в театрах Москви, зокрема, і в театрі свого імені, був популярним і шанованим в Україні та Росії, був відомий епатажністю, незаангажованістю в судженнях.

Народився 28 жовтня 1936 року у Львові, що тоді перебував у складі Польської Республіки.

Навчався у Інституті театрального мистецтва (ГІТІС, Москва), після чого повернувся до Львова, де працював актором у місцевому Театрі юного глядача, а згодом — режисером, створив театральну студію при Львівському палаці піонерів.

Далі Віктюк працював у Твері, Вільнюсі (Російський драматичний театр Литви, 1970—1974), Одесі, Таллінні, Києві (Київський театр юного глядача), Саратові, Казані, Ризі, Ленінграді, Москві.

1991 — створив театр свого імені в Москві, в якому виступав головним режисером і художнім керівником. Був постановником близько 200 вистав. З найвідоміших — «Служниці», «Федра», «Мадам Баттерфляй», «Лоліта», «Дама без камелій». Створив танцювальну школу в Італії, філіал театру в Ізраїлі тощо.

Був народним артистом України та Росії, членом Інституту драматичного театру Італії, лауреатом театральної премії Maratea Центру європейської драматургії (1991), премії «Київська пектораль», премії спілки театральних діячів України «Тріумф», міжнародної премії Інституту італійської драми за найкраще втілення сучасної драматургії (1997).

27 жовтня 2020 року Віктюка було госпіталізовано з коронавірусом до московської клінічної лікарні імені братів Бахрушиних. Спочатку режисера помістили до відділення терапії, але його стан погіршився, і Віктюка перевели до реанімації. 17 листопада його не стало.