8 травня Україна разом із більшістю європейських держав вшановує День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років.
Це не просто зміна дати у календарі чи нова державна назва свята. Насправді йдеться про глибоке переосмислення самої пам’яті про найбільшу трагедію XX століття.
Протягом десятиліть радянська влада формувала навколо Другої світової війни культ “великої перемоги”. У центрі цієї концепції були військова велич, героїзація радянської армії та тріумф держави. Водночас людські втрати, репресії, депортації та трагедії народів СРСР часто відходили на другий план.
Сучасна Україна дедалі більше відмовляється від цього підходу. У центрі української пам’яті тепер — не культ війни, а пам’ять про людину, її страждання та ціну, яку українці заплатили за чужі імперські амбіції.
Україна була не “спостерігачем”, а одним із головних полів битви
Друга світова війна для України — це не абстрактна історія десь далеко за кордоном. Українська земля стала одним із головних театрів бойових дій у Європі.
Саме тут проходили фронти, саме тут відбувалися масові розстріли, каральні операції, депортації та нищення міст і сіл. Через територію України двічі прокотився фронт — спочатку під час наступу нацистської Німеччини, а потім під час наступу радянських військ на захід.
Для мільйонів українців війна означала не лише боротьбу між двома тоталітарними режимами — нацистським і радянським, — а й постійну боротьбу за виживання.
Війна українців у різних арміях
Однією з найтрагічніших особливостей Другої світової для України стало те, що українці воювали у складі різних армій.
Через відсутність незалежної держави український народ був розділений між кількома країнами. Українці служили у Червоній армії, польському війську, арміях союзників, а частина — у військових формуваннях, пов’язаних із Німеччиною.
Окремою сторінкою історії стала діяльність Української повстанської армії. УПА прагнула створення незалежної української держави та в різний час воювала як проти нацистів, так і проти радянської влади.
Саме тому український досвід війни є складним і багатогранним. Його неможливо вкласти у радянську схему “свої — чужі”.
Найбільші втрати серед народів Європи
Україна стала однією з найбільш постраждалих територій у Другій світовій війні.
За різними оцінками, загинуло від 8 до 14 мільйонів жителів України. Це величезна демографічна катастрофа, наслідки якої відчувалися ще десятиліттями після завершення війни.
Особливо страшними були втрати серед цивільного населення. Українські міста й села пережили окупацію, масові розстріли, голод, примусову працю та Голокост.
Символами цих трагедій стали Бабин Яр у Києві, спалені села на Чернігівщині й Волині, концтабори, гетто та місця масових поховань по всій країні.
Мільйони українських родин втратили близьких, домівки та майбутнє.
Чому 8 травня важливе сьогодні
Після початку російської агресії проти України питання історичної пам’яті набуло нового значення.
Росія роками використовувала тему “перемоги у Великій вітчизняній війні” як інструмент політичного впливу та пропаганди. Кремль намагався монополізувати пам’ять про перемогу над нацизмом, представляючи Росію єдиною “спадкоємицею перемоги”.
Однак реальність свідчить про інше. Українці були одними з ключових учасників боротьби проти нацизму. Мільйони українців воювали на фронтах, працювали в тилу та віддали життя за перемогу над гітлерівським режимом.
Сьогодні Україна повертає собі власну історію — без радянських штампів і без російської пропаганди.
Пам’ять про Другу світову і сучасна війна
Сьогодні українці особливо гостро відчувають, що означає війна, окупація, руйнування та боротьба за свободу.
Повномасштабне вторгнення Росії у 2022 році змусило багатьох по-новому поглянути на події XX століття. Те, що колись здавалося далекими сторінками підручників, знову стало частиною повсякденного життя — повітряні тривоги, зруйновані міста, масові поховання та мільйони біженців.
Саме тому День пам’яті та перемоги над нацизмом для сучасної України має особливе значення. Це день не лише історичної пам’яті, а й нагадування про ціну свободи та відповідальність за майбутнє.
Не святкування війни, а вшанування людей
Символічно, що головним знаком пам’яті в Україні став червоний мак — міжнародний символ скорботи за загиблими у війнах.
Це ще раз підкреслює головну ідею 8 травня: війна — не привід для пафосу чи романтизації, а трагедія, яку людство не має права повторити.
У цей день українці згадують усіх, хто загинув у роки Другої світової війни — військових, цивільних, жертв Голокосту, депортацій і тоталітарних режимів.
І водночас — дякують тим, хто сьогодні продовжує захищати Україну від нової імперської агресії.
Пам’ятаймо минуле та підтримуймо українських захисників через перевірені волонтерські й державні ініціативи.
