Дехто з нас мабуть ще пам’ятає, яка ото була розкіш – стояти у спекотну літню днину у холодку під густими кронами дерев навпроти того фонтану з рибами і вдихати у себе оту свіжість, яка виходила від водяних струменів із чавунних риб…

Нині всього того вже нема…

І кому, питається, той фонтан з рибами, заваджав..? Врешті, де ті – неймовірно гарні чавунні риби з того фонтану і величезна чаша, поділися..? Адже, це був чи не найкрасивіший фонтан за всю історію нашого Львова.

Те, що зараз на вершечку того фонтану встановлена копія кам’яної фігури Пресвятої Богородиці, звісно – добре і схвально, бо Вона – опіка кожному з нас. Але ж можна було того фонтану не плюндрувати і не забирати звідти тих чавунних риб. А саму кам’яну фігуру Пресвятої Богородиці можна було встановити десь поряд, вписавши в існуюче архітектурне тло (прикро, що діялося все те за каденції тодішнього міського Голови, Василя Куйбіди).

Тим більше, що раніше ота кам’яна фігура Матінки Божої, від 1862 року стояла на місці теперішнього пам’ятника Адаму Міцкевичу. Але, через пів століття львів’янам чомусь забаглося, щоби замість кам’яної фігури Пресвятої Богородиці на тому місці стояв пам’ятник Адаму Міцкевичу, то вони ту богородичну фігуру у 1904 році тихо і без шуму “пересунули” на кілька десятків метрів вбік на її сьогоднішнє місце, де нині фонтан.

Чому українці Львова не додумалися вчинити так само у 1997 році – щоб не рухати отой фонтан з рибами і зберегти його – я не знаю. Мабуть, варто про це запитати тодішнього міського Голову, через якого усі ми втратили чи не найкрасивіший фонтан в історії нашого міста…