Ця стаття не про біографію дійсно Великого Українця В’ячеслава Максимовича Чорновола, і навіть не про політичну партію «Народний Рух України», а про львівську містечкову політику і політиканство.

За свою більш ніж 30 річну історію політична партія переживала різні періоди, від свого розквіту і статусу політсили, яка чи не найбільше доклалась до відновлення незалежності нашої держави, до статусу сателіта більш рейтингових партій із випадковими людьми у списках.

Роки йшли, неодноразові спроби відновити добре ім’я НРУ розбивались одна за одною, але сентименти виборця до Чорновола і Народного Руху все ж залишились. Саме цим користаються і досі різні випадкові люди, щоб отримати представницький мандат в тій чи іншій раді.

Не стала виключенням і Львівська обласна рада, яка представлена 6 депутатами, правда частина по квоті партнерів руху на місцевих виборах 2020 року Радикальної партії. Але все ж давайте про рухівців, точніше про окремих з них, теперішніх і колишніх.

Ігор Ковальчук – лікар, керівник обласного онкоцентру, заслужений «рухівець» теж десятиліттями очолює свій медзаклад – і стільки ж часу бореться з наклепами на себе, справжнього патріота: 6 липня 2011 (!) року – «Головний лікар Львівського онкоцентру заперечує корупцію»; 28 грудня 2019 року – «У керівника Львівського онкоцентру вилучили понад 2 млн грн готівкою»; 14 серпня 2023 року – «На керівника обласного онкоцентру Михайла Ковальчука склали 8 протоколів за порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів».

Яскравим прикладом «господарності» пана Ковальчука є спроба у 2021 р. придбати за бюджетні кошти, лінійний прискорювач для потреб онкодиспансеру. Мета, звісно, благородна, але не тоді, коли йдеться про купівлю застарілого за усіма мірками обладнання, ще й виробленого у росії, групою компанії «Російська фармакологія». Додайте сюди толерування особливих «подяк» лікарям, придбання пацієнтами ліків за власний кошт і ви отримаєте приблизний портрет теперішнього очільника Львівського онкоцентру.

А от що дійсно добре вдається багаторічному керівникові ЛОРЛДЦ, так це командна робота, особливо в сфері «освоєння» бюджетних коштів. Ремонт того ж таки центру стався завдяки ще одному «рухівцю», неодноразово поміченому у тендерних махінаціях. І це не дивно – пан Ковальчук настільки «горить на роботі», що навіть переховував в стінах медзакладу не задекларовані кошти.

Знакових рішень чи чіткої політичної позиції від «рухівців» годі й чекати – «патріотичні депутати» успішно продовжують «виїжджати» на постаті В’ячеслава Чорновола, зрідка звинувачуючи решту депутатів у політиканстві та договорняках, чи то дійсно зібравши до купи рештки політичної позиції, чи то від заздрості, що їх до договорняків долучити забули.

Критика інших то звичайно в Львівській політиці свята річ, але чи буде політична воля і самоповага від рухівців щодо очищення від корупційного шлейфу.

Гріх не згадати і колишнього рухівця а нині борця на всі фронти Олександра Ганущина. Пан Олександр – депутат вже більше 10-ти років підряд, а в місцевій політиці і органах влади «крутиться» вже понад 20 років. Раніше був палким «рухівцем», опісля – не менш палким прихильником Петра Порошенка і від політсили п’ятого Президента навіть очолював минулий склад облради. Від наведених вище прикладів обласних обранців вигідно відрізняється відсутністю публічною активністю – Ганущин певно чи не єдиний депутат цієї каденції, який переймається своєю впізнаваністю і займається публічним висвітленням того, що нинішня рада називає «діяльністю». Питання в іншому – Ганущин фактично займається нічим іншим, як просто власним піаром, критикуючи абсолютно все і абсолютно всіх – владу, опозицію, колег-депутатів, чиновників, колег по партії, колег по колишніх партіях… Людина, котра за життя змінила не одну політсилу, зараз вчергове демонструє свій «політичний нюх» і намагається скористатись ситуацією аби повернутись на вершину – адже саме Ганущин був публічно одним з локомотивів звільнення Ірини Гримак і ледь не розвалив фракцію «ЄС».

Геть похмурого забарвлення ця історія боротьби пана Олександра за владу набуває, якщо глянути на його останні фото – Ганущин є діючим офіцером (аж цілим бойовим майором !!!) 103 бригади ТРО. Діючий військовослужбовець, пан Ганущин успішно боронить «Фортецю Львів», перебуваючи при цьому майже весь час, то в стінах облради,  то в різних закладах в центрі міста (могутню фігуру пана депутата в камуфляжі важко сплутати з кимось іншим). Як то кажуть, в кожного свій фронт, але все має мати якісь межі…