Аеророзвідники 68 ОЄБр врятували двох своїх побратимів, які кілька днів поранені пролежали у полі. Хлопці зробили це за допомогою дронів, записок та ліхтарика. Ми поспілкувались з усіма учасниками цих двох дивовижних рятувальних операцій.

У новому матеріалі проєкту «Український Свідок» — аеророзвідники роти ударних безпілотників «Шершні Довбуша» 68 ОЄБр. Саме вони врятували двох українських бійців на Куп’янському напрямку: за допомогою дрона та записки вказали шлях, звідки поранених змогли евакуювати піхотинці. А ще — скинули пляшки з теплим чаєм. В Інтернеті ця історія отримала назву «Друже, пий і повзи за дроном».

Врятовані бійці – Сергій із позивним «Мент» та Віктор із позивним «Тюня». Це два різні випадки, але їх об’єднує команда аеророзвідників та стійкість поранених, які попри все чекали на евакуацію.

Сергій розповів як він опинився у «пастці». «Я був старшим групи. Ми провели на позиціях ніч. Не спали, змерзли, тому зранку я попросив, аби нас поміняли. Але довелося прийняти бій, – згадує прикордонник. – Нашу техніку підбили. Я не міг ходити, хлопці почали мене евакуювати. Над нами завис дрон, я сказав хлопцям, аби вони рятувались. Вони побігли і я лишився у полі один».

Аеророзвідники розказали, як вони рятували побратима: «Ми запропонували командуванню план дій – принести дроном записку та гарячий чай. У записці написали: «Друже, пий і повзи за дроном». Сергій не рухався, але ми побачили, що він кліпає очима». Врятований згадує, що зміг перевернутись на живіт та повзти туди, куди вказував дрон. Згодом його зустріли наші бійці та почали евакуацію. Сергія тягли з позиції на позицію близько трьох кілометрів.

Віктора евакуювали вночі, бо так безпечніше. «Трьохсотих» було багато, винести їх було неможливо. Кількох бійців вдалося вивезти бронетранспортером, – розповідає «Тюня». – Мою машину росіяни підбили. Метал був червоним від температури і я біля нього грівся». За Віктором дрон прилетів на четверту добу. На відміну від Сергія, Віктор рухатися уже не міг. Побратими тягли його до позицій близько ста метрів.

«Для нас не важливо, чи це прикордонник, чи боєць ССО, чи хтось із нашої бригади, – каже Луг. – Це в будь-якому разі свій. Хочу передати хлопцям, які лежали в полі: вибачте, що так довго».