Про ідеї та побажання щодо меморіалу, які прозвучали під час дискусії "Зберегти пам'ять", розповідає "Еспресо.Захід". 

"Маємо створити меморіальний комплекс для майбутніх поколінь" 

Під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну актуальним стало питання вшанування загиблих воїнів. Нині тривають дискусії стосовно того, як зберегти пам'ять і донести історію про наших воїнів до наступних поколінь. Обговорюють акції вшанування, встановлення меморіальних таблиць, створення муралів, але особливого резонансу набула тема облаштування меморіалу загиблим військовим. 

Влада Львова хоче створити таке пам'ятне місце на Марсовому полі, де з початку "великої війни" ховають захисників. Уже відбувся конкурс і визначили переможця. Організували громадські слухання, до яких залучили родини загиблих. Втім ідею комплексу підтримали не всі родини, ба більше – виникло питання, чи на часі створювати комплекс, поки триває війна. 

На думку мами загиблої бойової медикині Ірини Цибух – Оксани, обговорювати створення меморіалу потрібно вже. На цьому вона наголосила під час дискусії "Зберегти пам'ять", яку організував Музей Гідності. Вона переконана, що перш за все потрібно напрацьовувати концепцію, яка була б актуальна також для майбутніх поколінь.

"Те, що представили, мені подобається – розповідає Оксана Цибух. – Я була в останній групі, нам уже показали макет, де передбачені фото, прапори. Так, як зараз майорить Марсове поле, як воно говорить, співає, кричить тими прапорами – це важливо. Нам пообіцяли, що буде інформаційний центр, де розмістять дані про всіх загиблих. У якому вигляді буде подано інформацію, ще обговорюють. Люди мають розуміти, що пам'ять – не для тих, хто зараз живий. Бо ми справді хочемо прийти, посадити ці квіточки, побути біля рідних, хочемо лавочки, але меморіал треба робити для майбутніх поколінь, щоб наших героїв знали в майбутньому. Вони увійдуть в історію. Ви бачили поховання Січових стрільців, УГА? Чи там треба лавочки? Там люди приходять віддати честь, подякувати. Нам потрібно зараз думати про те, що буде актуально через 30-50 років". 

"Проєкт ще треба переосмислити"

Фото  lviv-lychakiv.com.ua

На думку архітектора та громадського діяча Юліана Чаплінського, з часом вигляд самого поля можна змінювати. Але починати обговорення потрібно вже, бо це тривала робота. Він був серед членів журі, які обирали проєкт. Архітектор переконаний: дискусія і початок роботи над проєктом – добра й потрібна справа. Але втілювати в життя меморіал ще зарано.

"Я сказав головному архітектору, що мені його шкода. Ще мало часу минуло, і будуть ті, кому не сподобається проєкт, – каже Юліан Чаплінський. – Хоча завдання на конкурс створили доволі грамотно. Там дуже добре пропрацьовані могили, куди класти квіти, портрети. Але я розумів, що будь-який проєкт зараз хтось сприйме в штики. І чесно кажучи, розумію, що влада "на розтяжці". З одного боку, вона мусить діяти, вживати якихось заходів, адже родини їздять до могил, вшановують воїнів і ставлять питання, коли буде меморіал, а інші кажуть не поспішати. Мені здається, що є проєкт і його ще можна переосмислити. Взяти до втілення лише якусь частину. Адже ми ще не стикалися з таким масовим горем". 

Починати можна з уніфікації хрестів, – вважає військовий ЗСУ Антон Петрівський. За прикладом Личаківського кладовища, де поховані воїни, які загинули до повномасштабної війни. Хрести не викликають дискусій, таким чином уже можна об'єднати поле. А вже після завершення війни дискутувати над окремими елементами.

"Ми не знаємо, коли закінчиться війна. Вона може тривати ще довго. І не можемо ми чекати 5-10 років, щоб гідно вшанувати наших воїнів у міському меморіалі. Зараз можна почати уніфікувати хрести, це остудило б усі сторони. Хрести зрівняють усіх воїнів. А потім, із подальшим переосмисленням, можна втілити в життя інші елементи меморіалу". 

"Нам потрібні різні меморіали: вшанування пам'яті та пошани українського воїна різних періодів війни"

Антон Петрівський звернув увагу на ще один важливий аспект – вшанування пам’яті загиблих і вшанування честі українського воїна. На думку військового, ці поняття потрібно розділяти. 

"Коли ми добилися демонтажу монумента слави на Стрийській, наше ветеранське середовище подало пропозицію зробити на тому місці меморіал пошани українських воїнів різних періодів історії. Адже Львів узагалі не промаркований нашою військовою традицією різних періодів. А всі ж воїни заслуговують на вшанування. Чому не можна поєднати всю нашу військову традицію певним загальним комплексом пошани українським воїнам? Ми вибрали місце монумента слави, тому що поруч Академія Сухопутних військ, курсанти будуть надихатися доблестю і звитягою попередніх поколінь і сучасних воїнів. Вони мають бачити, що ті воїни, котрі гинуть зараз, є спадкоємцями попередніх захисників. Втім ця пропозиція залишилася лише пропозицією. Коли ми приходимо вшанувати пам'ять загиблим – це одна емоція, коли ми приходимо до меморіалу пошани українського воїна – це зовсім інша емоція. Це не сльози, це гордість. Людина має надихатися тим, що вона стоїть біля певного комплексу, який візуалізує і показує доблесть, силу, сміливість українського воїна різних періодів".

Юліан Чаплінський теж вважає, що у Львові може бути багато місць для вшанування та пам'яті про військових. До прикладу, меморіальні парки, таблиці, меморіал воїнству. Таких прикладів є чимало у світі. Тому можна створювати багато проєктів і реалізовувати їх.