Сьогодні 211-а річниця з дня народження Тараса Шевченка
- Опубліковано: Іванна Капустянська
- —
- 9 Березня, 2025 о 10:42
У творчості Шевченка Україна є головним образом, овіяним любов’ю і тугою.
9 березня 1814 року народився поет та живописець Тарас Шевченко. У дні потрясінь, революцій та війни Кобзар як ніколи актуальний. Нині в його рядках знаходимо силу, віру і наснагу. Його творчість стала своєрідним маніфестом українського народу, який прагнув вільно жити на своїй землі.
Кобзар народився 9 березня 1814 року у селі Моринці Звенигородського повіту Київської губернії в сім’ї кріпаків. Шевченко рано став сиротою: мати померла, коли йому було 9 років, батько – у 11 років. Хлопця доглядала сестра Катерина.
У 1822 році Шевченко починає вчитися грамоти у місцевого дяка. Іде наймитувати до дяка Богорського, який прибув з Києва. Він не витерпів знущань дяка та втік від нього. Тоді почав шукати в навколишніх селах учителя-маляра.
У 1828 році Кобзар потрапив в число прислуги поміщика Енгельгардта. Спочатку в ролі кухарчука, потім козачка. Поміщик помітив у Тараса пристрасть до живопису та вирішив зробити його придворним художником. Він віддав свого кріпака на навчання викладачеві Віленського університету, портретисту Яну Рустему. У Вільні Шевченко пробув 1,5 року.
У 1831 році Енгельгардт переїхав з Вільно до Петербурга і взяв із собою Шевченка. Там він віддав його в науку на 4 роки до живописця Василя Ширяєва.
Весною 1838 року Карл Брюллов та Василь Жуковський викупили молодого поета з кріпацтва. І незабаром Шевченко став студентом Академії мистецтв.
Звільнений з кріпацтва, Шевченко вступив до Петербурзької академії мистецтв, де всіляко розвивав свій художній талант. Проте не лише малювання було його покликанням. У 1840 році побачила світ його перша поетична збірка “Кобзар”, яка викликала неабиякий резонанс. Його твори, сповнені любові до України, закликів до боротьби за свободу та співчуття до життя простого люду, швидко стали популярними.
Повернувшись в Україну, він почав активно подорожувати, вивчаючи народний побут і збираючи матеріали для своїх творів. Його літературна діяльність була спрямована на розбудову української ідентичності.
У 1846 році Шевченко приєднався до Кирило-Мефодіївського товариства — таємної організації, що прагнула відродити українську культуру й домогтися політичної свободи на території України. Проте його революційні погляди не залишилися поза увагою влади. За поетичні твори, що містили критику імперської родини, український поет був заарештований у 1847 році та засланий на десять років у казахські степи.
Перебуваючи у засланні, Шевченко пережив жорстокі умови військової служби. Йому було заборонено писати й малювати, але, попри це, він продовжував творити потайки. У ті роки він написав низку глибоких і проникливих поезій, сповнених туги за рідним краєм.
Завдяки зусиллям друзів у 1857 році його звільнили, але йому ще довго не дозволяли повернутися в Україну. Лише в 1859 році Шевченку вдалося ненадовго відвідати Батьківщину, де його знову заарештували.
Тарас Шевченко помер 10 березня 1861 року в Санкт-Петербурзі. Спершу його поховали на Смоленському кладовищі, але згодом, виконуючи його заповіт, друзі перевезли прах поета в Україну. Він знайшов вічний спочинок на Чернечій горі біля Канева, яка відтоді стала місцем паломництва для багатьох українців.
Цікаві факти:
- Талановитий художник. Шевченко створив понад 1300 картин, з яких донині збереглося понад 800. Він ілюстрував власні твори, любив малювати автопортрети та українські народні сюжети. За життя його більше цінували як художника, ніж як поета.
- Радянська цензура. Через популярність творів Шевченка радянська влада не могла їх заборонити, тому намагалася спотворити його образ. Втім, його твори були перекладені більш ніж 100 мовами.
- Популярність “Кобзаря”. Збірка набула шаленої популярності ще за життя поета, а деякі дворяни навіть почали вивчати українську, щоб читати його твори. До речі, у повному зібранні його творів можна знайти нецензурні слова, адже поет не цурався міцного вислову.
- Особистість поета. Шевченко прагнув викупити з кріпацтва своїх братів і сестер, але не встиг здійснити цей задум. Часто спілкувався з малечею, зупинявся поговорити з ними, виявляючи щиру доброту, але своїх дітей не мав.
- Стильний портретист. У Петербурзі він мав хороший заробіток завдяки успішній художній діяльності, тому завжди одягався модно та любив смачно попоїсти.
- Улюблені напої та страви. Шевченко любив віденську каву, а його улюбленим напоєм був чай із додаванням рому. Найулюбленішою стравою вважався борщ із сухими карасями та капустою.
- Звання Кобзаря. Сам поет цим називав так Івана Котляревського, високо цінуючи його внесок у національну літературу.
- Пам’ять у світі. У світі встановлено 1384 пам’ятники Шевченкові, перший із них — у 1881 році в місті Форт-Шевченко.
