Щоби поглянути на цю більш як 400-літню фігуру скорботного Христа на каплиці Боїмів по вулиці Галицькій у центрі Львова, то люди – у всі часи – мусили високо задирати свою голову, бо нагорі під тією двометровою фігурою є напис, який ви й сьогодні можете там роздивитися:
«Погляньте й побачте усі, хто цією дорогою йде: чи є такий біль, як мій біль..? Плач Єремії 1:12».
Перегляньте також:
- Експосадовця районного ТЦК на Львівщині підозрюють у недостовірному декларуванні на 4,5 млн грн
- Побив неповнолітнього поблизу Гарнізонного храму у Львові: 23-річному львів’янину повідомили про підозру
Дехто з львів’ян і гостей нашого міста все ж задавав собі питання: чому Христос аж настільки зажурився, що підпер у тій скорботі свою голову рукою?
Невже все настільки зле з нашим теперішнім світом..?
Але від недавнього часу і міський Голова Львова і усі небайдужі, чий погляд вряди-годи зупинявся на скорботному Христові біля кута Ринку, нарешті полегшено зітхнули: НЕМА ВЖЕ ОТІЄЇ ФІГУРИ СПАСИТЕЛЯ У ЦЕНТРІ ЛЬВОВА…
Отож, ніхто вже надалі не мозолитиме очі сучасникам якимись застарілими поглядами на мораль чи на те, яким повинно бути життя у кожного з нас.
Але все ж мусимо пам’ятати, що середньовічні львів’яни встановили цю фігуру скорботного Спасителя в самісінькому центрі свого міста неподалік міської Ради, не просто так.
Для них – тих давніх львів’ян, та кам’яна скульптура Страждаючого Христа була своєрідним щоденним нагадуванням: не кради, не бреши, не лжесвідкуй, бо маємо над собою Пана на Небесах, який все те бачить і у час нашого відходу нам те все згадається…
