На цій світлині ви бачите момент передачі німецькими військами усієї влади над підкарпатським містом Стрий що на Львівщині, до рук щойно прибулої радянської влади. Ця подія відбулася 22 вересня 1939 року о 16.30 годині.
Перегляньте також:
- У Стрию під час ремонту дороги виявили австрійський підземний тунель із чистою водою
- Парад у Львові та складний вибір війни: про дивізію СС «Галичина» і позицію УПА
На цьому фото ви бачите два автомобілі: радянський ГАЗ-М-1 та німецький Horch 830R Kfz.15, які цілком випадково стали наочним символом тієї передачі влади над містом. Того дня німецьке командування урочисто передало “ключі від Стрия” до рук представників Управління 13-го стрілецького корпусу РСЧА (а, вже через чотири дні для “посилення” радянської військової присутності в Стрию, до цього міста увійшла 26 легкотанкова бригада Красной Армії). Нині ця світлина виставлена на сторінці Стрийський краєзнавчий музей “Верховина”.
У ті вересневі дні стрияни ще навіть не здогадувалися, якого безжального і жахливого монстра з-за Збруча вони впустили до себе до хати. Звісно, попередня – німецька влада була окупаційною і нацистською і бандерівська ОУН з нею вела тривалу боротьбу. Але, ота наволоч зі сходу із червоними звіздами на кашкетах, виявилася справжніми садистами і збоченцями. І, як ви переконаєтеся далі, що це – не перебільшення. І, навіть закрадається думка, чи були усі ті істоти народжені земними жінками, а не кимось іншим…
Судіть самі: приблизно через півтора роки після тієї події із передачею влади ситуація корінним чином змінилася: на цей раз вже радянські війська – перед наступаючими німецькими арміями – змушені були покинути Стрий. Так от, після відходу з міста тих перших “радянців” стрияни і мешканці довколишніх сіл першого липня 1941 року кинулися до тюрми, в якій знаходилися їх рідні, близькі чи просто знайомі. І, як описують очевидці:
“…на подвір’ї – сотні трупів з повідрізуваними вухами, носами, пальцями, повиколюваними очима… Біля стіни стояло чотири котли, в яких варили для в’язнів страву. Коли підняли покришку одного з них, то з жахом побачили, що в котлі є зварені людські тіла. Те ж саме було і в інших котлах. У кожному з них, залежно від величини було по 2-3 трупи. Хтось з людей відкрив головний отвір каналу (йдеться мова про каналізаційні канали) на подвір’ї тюрми, і всі побачили, що канал забитий трупами.
На подвір’ї, під стіною тюрми, стояла залізна кабіна з двома перегородками висотою приблизно 2 метри і шириною – півтора метри. Ця кабіна мала в горішній частині 3-4 гаки, а долівка її була покрита залізною решіткою, під якою горів газ. В одній перегородці ще висів труп в’язня головою вниз, а в другій лежало на долівці цілковито спечене тіло іншого.
У більшості в’язниць, де знайдено замордованих людей, було обладнано спеціальні камери для знущань з широким набором знарядь тортур – щипців, кліщів, молотків, корсетів з набитими цвяхами, що їх одягали мученикам на груди, електричні крісла з різними дротами, спеціальні електричні лампи, інші пристрої. В’язні перед смертю зазнавали нечуваних знущань…
В четвер, 3 числа цього місяця (липня 1941 – М.Б.) відбулися в Стрию величезні маніфестаційні похорони жертв ГПУ. З усіх сіл стрийського і скільського районів поприїздили селянські делегації з вінками, щоб попрощати синів чи дочок рідного села. Сотні вінців, повінь квітів, зелені, прапорів, жалібні пісні, сльози на очах тисяч і затиснені аж до крови уста – оце враження маніфестаційних похоронів, що їх уладила Стрийщина своїм героям…”
Згідно з розсекреченими документами в Стрийській тюрмі в ті дні було закатовано 1101 людину (у 2005 році на території колишньої тюрми відкрили Меморіальний комплекс «Борцям за волю України»).
Так, я чудово розумію, що нині дехто може кривити писок від таких – місцями аж надто натуралістичних описів – і казати собі подумки: “а, для чого мені оте все знати з тими жахливими вбивствами і чому я маю тим псувати собі настрій..?”
На це б я відповів так: нині ти свідомо заплющиш очі на ті криваві масакри російськомовних “визволителів” з-за Збруча, а вже за якийсь час історія тебе може розвернути так, що ти й не спам’ятаєшся, як опинишся у ролі подібної жертви війни.
Чомусь бумеранг за нехтування пам’яті про невинно закатованих, неминуче повертається. А, чому так – я й сам не знаю…
Воно просто працює…
