Галичина вміє дивувати своїми таємницями, які роками ховаються від людських очей у тихих прилеглих селах. Одну з таких сакральних перлин — костел Матері Божої Ченстоховської, що у селі Демня Стрийського району — нарешті вивели із багаторічного забуття. Ця споруда, що офіційно прикрашає Державний реєстр нерухомих пам’яток України, вважається одним із найдовершеніших та найцікавіших неоготичних храмів нашого краю. Оновлені стіни святині знову приймали поважних гостей: представників влади, львівських митців, науковців, меценатів та місцевих жителів, які повернули будівлі її колишній блиск.
Від австрійського солдата до радянського зерносховища
Історія цього намоленого місця надзвичайно колоритна і сягає ще кінця XVIII століття. Архівні хроніки свідчать, що у 1789 році тут височіла звичайна дерев’яна корчма. Проте після скасування панщини у 1848 році шинок спалили, звільняючи місце для чогось значно вищого.
Вже на початку ХХ століття місцеві каменярі та майстри взялися зводити тут неоготичний костел, використовуючи знаменитий тамтешній вапняк. Дослідники й досі сперечаються про точний час появи храму. Хтось вказує на 1901 рік, хоча офіційний дозвіл на будівництво каплиці та костелу львівська консисторія підписала 11 березня 1911 року. Водночас автентичні двері споруди дотепер бережуть чіткий карб — «1913».
Завихрення Першої світової війни принесли храму перше відновлення: його ремонтували австрійські вояки. Ба більше, один із солдатів цісарської армії розписав костел зсередини — унікальні фрагменти цього інтер’єру дивом дожили до наших днів. До початку Другої світової війни тут щонеділі лунала молитва, а в лихоліття війни товсті стіни служили для селян надійним укриттям. Радянська влада у 1944 році закрила храм, перетворивши неоготичну красу спочатку на банальне зерносховище, а з 1984 року — на спортивний зал. Проте навіть у такому статусі споруда залишалася серцем громадського життя Демні.
Галицький гонор і львівські майстри
Справжнє диво відродження відбулося без жодної копійки з державного чи місцевого бюджетів — виключно завдяки галицькому гонору, небайдужості волонтерів та щедрості меценатів. До оновлення храму підійшли з особливим львівським трепетом: жодних архітектурних змін чи втручань у несучі конструкції не робили, повністю зберігши автентичний предмет охорони.
До порятунку святині долучилися відомі імена: львівський скульптор Іван Мисакович та кандидатка мистецтвознавства, викладачка ЛНАМ Тамара Грідяєва. Окремі делікатні роботи виконували досвідчені майстри, які свого часу відновлювали такі знакові історичні об’єкти Львова, як комплекс Цитаделі та Високий Замок.
«Упродовж року місцева громада, волонтери, благодійники та меценати спільно працювали над впорядкуванням території, очищенням приміщень і збереженням споруди, яка тривалий час перебувала в занедбаному стані. Всі роботи виконали без залучення коштів державного чи місцевого бюджетів – завдяки небайдужим людям, які повірили в цю справу. Коли дивишся на пророблену тут роботу, то розумієш: життя завжди знаходить шлях до відродження. Наш обов’язок – підтримувати його, берегти й примножувати. Дякую голові Тростянецької громади Михайлу Цихуляку, громаді Демні, волонтерам, меценатам, митцям, благодійникам та всім, хто долучився до відновлення цієї пам’ятки», – зазначив голова Львівської ОВА Максим Козицький.
Нова сторінка: від сакрального до мистецького
Тепер, коли простір навколо та всередині пам’ятки впорядковано, костел Матері Божої Ченстоховської готується стати новим культурним магнітом Стрийщини. У планах громади — наповнити ці стародавні стіни новим диханням: проводити тут художні виставки, класичні концерти, літературні читання, освітні платформи та різноманітні мистецькі заходи.
Приклад Демні доводить, що занедбана спадщина — це не вирок, коли за справу беруться люди, закохані у свій край та його історію.
