Іван Пирожак керівник фермерського господарства «Перспектива» Заліщицького району  село Городок, мій добрий і давній приятель, один із перших зачинателів яблуневих садів на промисловій основі,за новітніми технологіями на півдні області. Вперше познайомив нас керівник багатогалузевого кооперативу «Ратай», кандидат сільськогосподарських наук Ігор Марусяк, начальник управління агропромислового розвитку Заліщицької РДА Іван Тимчук та викладач Заліщицького аграрного коледжу ім.. Є Храпливого, один із керівників Західноукраїнського фермерського центру і дорадчої служби Йосип Децовський.

 Декілька  витягів із біографії: Іван Пирожак народився 24 лютого 1964 року в с.Швейків Монастирського району. У 1989 році закінчив економічний факультет ТАНГу. Деякий час працював в управлінні сільського господарства Заліщицької райдержадміністрації.  У  1998 році створив селянсько-фермерське господарство «Перспектива» у с. Городок, звідки родом його дружина Галина,що у ФГ працює бухгалтером. Разом з нею виховали двоє дітей - дочку Оксану, син Романа,який нині господарює разом з батьками і продовжує розпочатий  ними агробізнес  у рідному селі. Юнак закінчив Заліщицький аграрний коледж ім. Є. Храпливого за  спеціальністю « садівництво», тепер завершує здобувати заочно вищу освіту у Подільському державному аграрно- технічному університеті  на Хмельниччині. Обробляють 330 гектарів орендованої землі у пайовиків села Городка. Основна виробничої діяльності ФГ «Перспектива»- рослинництво, садівництво та ягідники. Сіють п’ять основних культур  озиму пшеницю,ячмінь, ріпак, сою та соняшник.

Фото: Ярослав Бачинський.

Фото: Ярослав Бачинський.

Діти подарували батькам чудових і забавних внуків Владиславчика та Адама і ще маленьку Ангеліночку.

Іван Михайлович, виконував свій інтернаціональний обов’язок в Афганістані,нині очолює Заліщицьку районну  організацію воїнів-афганців.

Саджанці у 2006 році ми придбали на Буковині. Тоді там як на Вінниччині  голландці інвестували чималі кошти у розвиток промислового садівництва, нові теології. Обладнання та засоби захисту  фруктових дерев, плодоягідних кущів. Організували систематичне навчання як для аматорів і початківців так і для досвідчених садівників регіону. Ми довго обирали місце для нашого саду. зупинилися на крутосхилах, що виходять до швидкоплинного у нашій місцині Дністра, її південній частині. Засадили на площі 18 гектарів понад 16 тисяч дерев, здебільшого сучасних зимових сортів «Айдаред», «Чемпіон», «Флорина», «Симиренка». «Голден Делішес». Саджанець тоді коштував 12 гривень. Сьогодні ці та інші сорти вітчизняної та імпортної селекції можна запросто придбати на ринках  Тернопільщини, у спеціалізованих магазинах. Більшу частину коштів, затрачених нам компенсували згідно з державною програмою, декілька років  садівництво не фінансувалося, а тепер цей процес відновився. Витримали десятки перевірок, сотні ревізій, рахували нам кожну витрачену державну копійку, - згадує про початки справи і власного бізнесу фермер Іван Пирожак.- Багато довелося вчитися разом з своїм колегою відомим садівником Іваном Мричком з с. Баворів Тернопільського району. який має аналогічний фруктовий сад. але удвічі більший за площею,  побували у  садах, розсадниках не лише України, але Прибалтики, Молдови. Не обминаємо жодного практичного семінару, не відмовляємося від послуг спеціалістів, науковців дослідних станцій.

Фермери були першими. Хто серйозно у 2000-х роках взявся за садівництво, плодоягідництво і не програв. Слідом за ними за  першопрохідцями нової справи масивні сади на добротних землях, де щедро родить пшениця і всяка пашниця, заклали Герої України, керівники крупних агрокомпанії Петро Газд, Олег Крижовачук, досвідчені аграрники Микола Пилипів, Іван Чайківський та інші. Курс на садівництво на Тернопіллі дав сотні робочих місць постійних і сезонних, відкрито до десятка фруктосховищ, потужних складів, організовано технологічні ліній сортування вітамінної продукції. Приємно, що на сьогодні вдалося вітчизняним виробникам в основному витіснити з внутрішнього ринку яблука з Польщі. Тепер пішов новий процес на розведення земельних наділів під полуницю кооперативи Кременеччини, виноградну лозу - фермер  Олег Яциковський з Ангелівки Тернопільського району закладає плантації сонячної ягоди практично 20 морозостійких сортів винограду. Серйозно вирощуванням смородини зайнявся молодий фермер з Байковець Василь Маціборка. Свої сади плекають підприємці, фермери, аматори – любителі Гусятинському,та Підволочиському,  Збаразькому, Теребовлянському, Шумському.

 Перевага Іванового саду в тому, що дерева можуть рости і щедро плодоносити на відкритому грунті, без постійного зрошування. Всього у ФГ « Перспектива» працюють до 10 осіб. в основному вони доглядають сад, обрізують гілля. Формують крони, розрушують міжряддя, обприскують від шкідників та хвороб яблуні, сливи, груші. тощо. Іван пригадує кумедний випадок як на початках боролися із зайцями, що стадами нищили молоду і смачну кору саджанців. На молоді пагони натягували жіночі колготки, чудернацький був вигляд. Згодом у сусідів поляків придбали спеціальну суміш зі специфічним запахом, яку нанесли на стовбури дерев. Сьогодні таку суміш виготовляють самі. На основі води, господарського мила, додаючи органічні добрива « Біовіт»і  «Фунабен»  тепер яблунькам ніякі вухаті не страшні.

Іван Пирожак, а тепер і його син Роман не зупиняються на досягнутому вирощують три гектари  полуниць середніх та пізніх сортів.  Посадили гектар саджанців персиків імпортних селекції та гібридів,  місцевий клімат Наддністрянщини сприяє цій вибагливій та теплолюби вій культурі. Восени планують ще посадити 5 гектарів персиків та його різновидів. Закупляють малогабаритну техніку, оприскувачі для роботи в саду. в час масового збирання плодів залучають до праці до сорока і більше чоловік. Сприяють соціальному й культурному розвитку рідного села. бо як писав поет Михайло Левицький « Де ростем . там мусимо цвісти» Ніжним і біло пінним цвітом персиків цвістиме моя рідна Заліщанщина, фермерський рід Пирожаків та уся наша велика українська родина.

На фото автора керівник ФГ « Перспектива» Іван Пирожак із сином Романом. Плодоносить сад колишнього воїна-афганця.