Вибори ректора у Львівському нацмедуніверситеті набули розголосу в Україні. Нічим вони не відрізняються від політичних – тут і піар-технології, і «чорний піар», і адмінресурс, і навіть, чутки про тиск, залякування, і спроби підкупу виборців.  Це  не жарти. Понад півтори тисячі виборців з 8000 тисячної громади Університету.  Як добряче село. Процес був цікавим, інформативним, динамічним. Інформації достатньо, щоб зрозуміти що, чи кого ми маємо на фінішній прямій.

Чотири кандидати, які не  мають наміру поступатися один одному. Двоє – Б.Зіменковський і Ю.Кривко –  штатні працівники Університету. Б. Зіменковський - екс-ректор,  голова Вченої ради, який обирається вчетверте по майже 20 роках ректорства, і  Ю.Кривко, який майже 20 років очолює медичний факультет №2. Обидва ведуть тільки внутрішню кампанію, яка не виходить за рамки Університету, не сходяться на дебатах між собою, уникають неконтрольованих ними інформаційних майданчиків.  Зокрема, вони обоє не прийшли ні на представлення програм на запрошення Львівського прес-клубу а також відмовилися від дебатів запропонованих інтернет-виданням Дивись.інфо.

А чому? Відповідь на разі одна - обидва рівною мірою володіють адмінресурсом. Б.Зіменковський самостійно  формував і оргкомітет,  і виборчу комісію, підписував всі внутрішні документи, які стосуються виборчого процесу. Тому не виключено, що основну  надію покладає на рахівників і видавальників бюлетенів.

Б. С. Зіменковський

Не менш цікавим є адміністративні можливості впливу, які має професор Ю.Кривко. 20 років стабільного деканства  в умовах авторитарного управління Б.Зіменковського, і жодної  спроби позмагатися за крісло ректора. Він грає на публіку про застосування проти нього адмінресурсу. Мовляв, не дали Актової зали для зустрічі зі студентами. І гонорово забезпечує  величезний зал студентів на Погулянці.

Ю. Я. Кривко

Чи міг Ю. Кривко застосувати свої повноваження декана, і професора кафедри, через яку проходять всі студенти Університету, щоб зібрати студентів, які переважно пасивні і не особливо цікавляться передвиборчою боротьбою? Питання риторичне. Але картинка для телевізійного ролика була красива.

Тільки от, як зауважили журналісти, цей кандидат уникає публічності і на прямий контакт з громадськістю не йде взагалі.

Ю. В. Бунь

Кандидатів Р.Ступницького і Ю. Буня від попередніх відрізняє те, що вони одночасно вчені, практикуючі лікарі і менеджери. Тривала і успішна приватна практика, а відтак набуті управлінські навички присутні у Ю.Буня. Тим часом Р.Ступницький, крім досвіду адміністративного управління, набутого  впродовж  9 років на посаді декана і років приватної практики, встиг ще й успішно попрацювати,  керуючи всією медициною Львівської області. Тому  основною перевагою цих двох кандидатів, за повної відсутності адмінресурсу, є саме програми і відсутність бар’єрів до спілкування з громадськістю. Від початку виборчої кампанії, аналітики заявляли про те, що Юрій Бунь є технічним кандидатом Б.Зіменковського проти Ростислава Ступницького. І хоча Ю.Бунь заперечив таке припущення, його самовпевненість  таки насторожує. Можливо, він ще проявить себе у команді нового або старого ректора.

Р. М. Ступницький

Таким чином вимальовується цікавий пасьянс: Ю.Кривко і Б.Зіменковський з їх адмінресурсами  і  Р.Ступницький без адмінресурсу, але з оригінальною і реалістичною програмою, потужною інформаційною кампанією і неймовірним бажанням перемогти.

То який же ректор буде найкращим для Універистету і громади, зокрема громади Львова, яка чекає від розвитку університету також додаткових інвестицій в місто, як центр інновацій. Задача вимальовує просте логічне рішення, яке не виключено, може підтвердити тільки чесне голосування і підрахунок голосів.  

На початку кампанії, вималювалося два альтернативних кандидати до 77-річного Б.Зіменковського. Це Р.Ступницький і Ю.Кривко. Однак ближче до, так би мовити «моменту істини», кожен кандидат проявив себе і надав цікаву інформаційну базу, яка дозволяє робити висновки, на підставі реальних фактів, а не припущень, як було до початку кампанії.

Зокрема, Р.Ступницький сміливо йде на збори профспілки, яка висунула Б.Зіменковського,  і  влучно відстрілюється від «чорнухи» і крикунів. Питання, а чого боявся Ю.Кривко, коли відмовився від участі у цьому заході, нібито образившись на оргкомітет, що «в усній формі відмовив йому у наданні приміщення Актового залу для зустріч зі студентами"?

Відсутність Ю. Кривка на згаданих зборах, розширила можливості для дебатів Р.Ступницького з Б.Зіменковським.  Молодий професор з усмішкою  витримав неприємну процедуру обговорення своєї  біографії, впевнено відповідаючи на всі питання, які надійшли йому з залу від прихильників 77-річного екс-ректора. Ю.Бунь, тихо сидів збоку, не зовсім розуміючи, куди потрапив, чи на базар чи в академічне товариство.

Недооцінив Б.Зіменковський силу соцмереж, бо Р.Ступницький, несподівано, описує вказану вище вакханалію в нотатці «Останні ігри університетських динозаврів», на своїй сторінці у Фейсбуку. У відповідь на відважний медіавипад опонента найсильнішого кандидата,  громадськість назвала Р.Ступницького переможцем у дебатах з самим Б.Зіменковським. Такий поворот подій став кульмінацією виборчого процесу. Львівські ЗМІ зацікавилися тим, що відбувається у львівському медвиші.

Саме  Р.Ступницькому  вдалося вивести університет з  інформаційного вакууму і  відкрити його для зовнішнього світу, сказати людям те, що їх цікавить: коли медичний виш нарешті почне випускати лікарів-фахівців, а не теоретиків з дипломи.  Зрозуміло, в такий спосіб він сам для себе встановив  відповідальність не лише перед спільнотою  вишу, а й перед  громадянами, пацієнтами,  меценатами, інвесторами. На жаль інший альтернативний кандидат, Ю.Кривко,  такого рівня відкритості  і відповідальності не проявив на ділі, хоча й декларував її у своїй програмі.

Таким чином, до завершення виборчих перегонів, в образі єдиного конструктивного опонента Бориса Зіменковського  дійшов Ростислав Ступницький. Він пропонує кардинальну зміну системи управління вишом,  не дає нереальних обіцянок, а висловлює комплексне бачення вирішення основних і найболючіших проблем Університету, та має високий рівень публічності і відкритості.

На жаль, прогнозувати чим завершаться вибори ректора, зважаючи на силу адмінресурсу, який задіяний у процесі, значно важче, ніж визначити морального  лідера передвиборчих перегонів.  Б.Зіменковський, який, подейкують, напередодні виборів вправно позбувся всіх можливих конкурентів, добре знає, як «робляться» вибори. Тому результат може бути дуже неочікуваним як для кандидатів, так і для виборців і громадськості. Все залежить від того, як наскільки самі кандидати, а головне – виборці, готові опиратися маніпуляціям.  Однак правда одна – на сьогодні ніхто з кандидатів не може бути впевнений у перемозі, тим більше у першому турі.