У Львові працюють над будівництвом крематорію, адже залишається все менше землі на цвинтарях для поховань. Зі свого боку духовенство міста не має заперечень, щоб у Львові був збудований крематорій, єдина умова — щоб прах був відданий землі.

«Римо-католицька Церква не заперечує використання крематоріїв і вчення Церкви дозволяє на це. Є також відповідний ритуал похорону, пристосований для крематоріїв. Але після спалення, людина має бути похована на цвинтарі. Тобто не можна прах зберігати вдома, чи у лісі, чи ще десь, а має бути людина похована на цвинтарі», — повідомив отець Андрій Легович, секретар Архієпископа Митрополита Львівського РКЦ.

Священослужитель Львівсько-Сокальської єпархії ПЦУ, протоєрей Назарій Лозинський вважає, що кремація тіла не є перешкодою для християнського поховання людини.

«Кожен священник (православний і греко-католицький), закінчуючи чин похорону, промовляє слова: „Земля, порох і ПОПІЛ ти, людино, і в землю знову повернешся за Божим повелінням“. Ми самі називаємо людину попелом, то чому мертве тіло не може бути у вигляді попелу? Зрештою, коли привозять людину з-за кордону після кремації, то хіба священник не хоронить її? Тож кремація тіла не становить жодної перешкоди до християнського поховання людини. Звичайно, що все має свої „але“. І от перше таке „але“ морально-богословського характеру: кремація не може відбуватись в обов’язковому порядку. Нікого не можна змусити до такого останнього путі. А друге „але“ літургічно-традиційного характеру: перетворене у попіл тіло має бути з відповідним молитовним чином передане землі. Адже людина, таки повинна повернутись у землю, з якої сотворена, хоч і це для спасіння її душі значення не має. Думаю, що існування крематорію аж ніяк цих двох умов не порушує», — вважає протоєрей Назарій Лозинський.

Немає заперечень до будівництва крематорію і голова Львівського обласного штабу громадського об'єднання «Всеукраїнський Собор» Дмитро Колесник.

«Ми не заперечуємо проти побудови крематорію. Тому що це богословська позиція, що людина, яка створена з пороху земного, потім повертається у порох. Тому, це не заторкує почуттів Церкви, чи людей, які вірять.

Писання вчить, що наша віра не суперечить здоровому глузду. Здоровий глузд підказує, що сьогодні землю краще використовувати для живих. Її все менше і менше, я чув цю проблему з похованнями, тому це все відповідає здоровому глузду. Це ще одна причина, чому ми не заперечуємо.

Всяке поховання містить сакральну складову. Те, проти чого ми будемо заперечувати, щоб родичі померлих зберігали прах у себе вдома, чи у серванті, чи будь-де. Прах має бути належно похований.

Церква не проти крематоріїв, проте вона не буде агітувати за них. Якщо люди будуть мати вибір, це набагато краще, аніж їх цього вибору позбавляти. Церква не заперечує, але буде стояти в авангарді цих змін", — переконаний Дмитро Колесник.

Також отець УГКЦ Павло Дроздяк вважає, що кремація не суперечить доктрині віри.

«Богослов'я людського тіла, його пошанування, розвивалося упродовж всієї історії Церкви. Але якщо говорити про офіційну згадку того, що Церква дозволяє кремацію, це було за Папи Павла VI, у 1963 рік, де вперше з’являється офіційний документ, де Церква говорить, що кремація не суперечить доктрині віри.

Але перевага надається традиційному похованню, тобто перед кремацією має бути звершений весь чин похорону над тілом померлої особи, так як годиться християнину. Лише тоді, після звершення цієї літургійної практики, лише тоді спеціальні, відповідальні за кремацію фірми, повинні цей прах людини, поховати у відповідному місці. Цей прах, за вченням і інструкціями Католицької Церкви, не можна зберігати вдома, не можна використовувати, як різні добрива, робити різні медальйони, чи тощо, як ми можемо зустрічати зараз на Заході, але справді прах має бути похований у землю. Тому, якщо людина обирає кремацію, яка суперечить християнському вченню про Воскресіння тіла, як такого, то Церква це вважає гріхом і ми не можемо молитися Чин панахиди, чи Чин похорону за таку особу. Але якщо це логічний наслідок, і людина розуміє, що вона буде піддана кремації, але вона хоче, щоб над її тілом помолилися і людина хоче так, як личить християнину, то Церква не бачить у цьому жодної проблеми", — пояснює о. Павло Дроздяк.

Нагадаємо, за інформацією від Ірини Маруняк, заступниці міського голови Львова з питань житлово-комунального господарства, у Львові зараз працює лише Голосківський цвинтар. Інші цвинтарі, це зокрема Сихівський і Янівський — працюють на підпоховання до родичів, якщо там було залишено місце. Відповідно землі для поховання людей у Львові вистачить ще приблизно на 1 рік. В середньому вдень ховають 23−25 померлих.

«Зараз ми проводимо роботу щодо приєднання 2 га землі до Голосківського кладовища для розміщення крематорію. Також прийнято рішення про оголошення Всеукраїнського архітектурного конкурсу, і в червні буде оголошений конкурс щодо будівництва крематорію. І орієнтовно на кінець серпня виходимо на визначення переможця і початок будівництва.

Також маємо намір придбати 2 сучасних багаторівневі кремаційні печі. Виготовлення самих печей, які маємо намір придбати, триває 6 місяців. Тому, якщо ми ці процеси будемо робити паралельно, ми тоді зможемо це питання швидко вирішити, адже у нас залишився лише рік для можливості поховання у Львові. Тому оперативно потрібно приймати правильні рішення.

Відзначу, що на сьогодні в Україні є 4 діючих крематорії - у Харкові, Києві, Одесі і Дніпрі. У Харкові та Києві кремують 60% померлих людей. В Європі є понад 14 тис крематоріїв, і вони працюють.

Важливо також знати, що кремація не шкодить довкіллю і не входить до сфери застосування оцінки впливу на довкілля згідно з Законом України «Про оцінку впливу на довкілля», — повідомила Ірина Маруняк.