Ледь не загинули, вибираючись із пазурів ворога. До Львова прибув евакуаційний спецпотяг із пораненими маріупольцями, яких рашисти обстріляли при евакуації неподалік Запоріжжя. Їх допомагали рятувати "Лікарі без кордонів".

Про це йдеться в ТСН.

Від ліжка 13-річного Івана, все тіло якого понівечене осколками,  не відходять батьки. Їхню евакуаційну колону розстріляли рашисти  за 20 кілометрів від Запоріжжя.  «Коли ми проклали Василівку, вже цей обломаний міст, нас зупинила колона. Буквально через 5 хвилин у нас полетіли снаряди. Дитина потрапила під снаряд», - розповідає мама хлопчика Марина.

Мамі важко згадувати як закривавлений син впав на землю. "Бачив, як він летить, але він онімів, він навіть відскочити не встиг . Він розумів, що сталося, він думав, що для нього це останній момент", - зі сльозами розказує мама дитини.

Травмована грудна клітка, зламані ноги, відкрита  черепно мозкова травма. Рани в Івана по всьому тілу, кажуть лікарі. «Дитині було проведено епідуральну анестезію, щоб максимально забезпечити знеболення, щоб зменшити введення наркотичних препаратів», - розповідає завідувачка реанімаційного відділення Віра Примакова. 

Того дня під обстрілом опинилися одразу кілька евакуаційних колон. В одній з них була пані Світлана з родиною, в машину яких потрапила міна.

«Моя дочка йшов на зустріч машинам і просто падала, непритомніла і падала, я не могла стримати. Вона дивилася мені в очі і казала, що мама це все. Слава Богу, це не все»,- каже бабуся пораненого хлопчика Світлана Семенова.

Всіх цих пацієнтів спочатку лікували у Запоріжжі, а потім евакуаційним спецпотягом привезли до Львова.

Аби потягом можна було перевозити важко поранених  - «Укрзалізниця» і  «Лікарі без кордонів» переобладнали три вагони. Дорога  зайняла 20 годин. Біля кожного пораненого чергували медики.

«В них дуже важка психологічна травма, з ними важко говорити і слухати, що там було, це просто жах. Хтось тримає все в собі, хтось потім відкривається, плаче», - розповідає лікарні  Наталія Кинів.

Медики, які супроводжували потяг, за лічені хвилини стають друзями з львівськими колегами. Кажуть - усіх зблизила спільна мета. На поранених  чекають волонтери. Джонатан - парамедик з Німеччини, який хоче забрати дітей на лікування. «Стан пацієнтів дозволяє їх транспортувати за кордон. Ми хочемо допомогти вам у лікуванні дітей, які постраждали від війни», - каже він.  

Люди, які дивом вибралися з пекла, понад усе мріють про перемогу. «Хочеться повернути минуле життя, більше його цінувати, розуміти наскільки ми були щасливі», - кажуть люди.

Вони мріють якнайшвидше повернутися до Маріуполя, аби зустріти там рідних, з якими нині немає зв’язку.