Костел святого Варфоломія розташований у самісінькому центрі Дрогобича, поблизу площі Ринок. Проте помітиш цю яскраву пам’ятку архітектури готики та бароко не зразу – особливо влітку, коли вона ховається за деревами. Спочатку погляд привертає лише дзвіниця з червоної цегли, а вже згодом, підійшовши ближче, бачиш і сам храм. Збудований у першій третині XV століття Варфоломіївський костел є однією з найстаріших зі збережених споруд Дрогобича, пам’яткою архітектури національного значення, а також входить до переліку 15 містичних та таємничих храмів України, пише - «КРАЙ».

Історія Дрогобича веде свій лік з кінця ХІ століття. Місто, яке від своїх початків було центром соляної промисловості, а невдовзі стало і центром староства, славилося своїм багатством, а відтак і своїми храмами. За переказами, на місці нинішнього костелу Варфоломія у давньоруські часи теж розташовувалась дерев’яна церква, посвячена на честь Пречистої Діви Марії.

З встановленням на руських землях влади польських королів і поширенням католицької експансії давню церкву перетворили на костел, що отримав посвяту святому Варфоломію. А у грудні 1392 року король Владислав Ягайло під час свого перебування у Дрогобичі, видав документ про закладення нового мурованого костелу, який мав бути одночасно і оборонною спорудою.. Збудували храм у першій третині XV століття на місці терему княжого воєводи. При освяченні збудований у готичному стилі костел отримав титул Внебовзяття Пресвятої Діви Марії і святого Варфоломія.

Це однонавна монументальна споруда, з подовженим гранчастим п’ятистінним вівтарем. Західний та східний фасади прикрашені ступінчастими готичними фронтонами. Фасади і контрфорси декоровані мереживним ромбовидним орнаментом, що також із цегли, який має темно-коричневу або темно-червону поливу.

Для костелу святого Варфоломія притаманне, як і для всієї готичної архітектури, глибинне розкриття внутрішнього храмового простору. Чотири опорних стовпи посередині храму несуть систему хрестових склепінь; у вівтарній частині — нервюрне склепіння.

З часів побудови костелу збереглося кілька цікавих легенд. Частина дрогобичан вірить, що на місці храму стояла на православна церква, і не княжий терем, а язичницьке капище. Легенда розповідає, що нібито при будівництві храму було знайдено розбитого ідола. Це викликало страх у місцевого населення, тому було вирішено останки ідола (голову, руку, ступню) вмурувати в стіну костелу під дахом – це так званий «дрогобицький триптих», що зберігся до сьогодні. Втім на думку дрогобицького краєзнавця Романа Пастуха, триптих символізує мученицьку смерть і велику посмертну славу польського римо-католицького святого, єпископа Станіслава зі Щепанова, або Станіслава Щепановського (1030-1079рр.), який загинув внаслідок конфлікту з королем Болеславом Хоробрим – тіло єпископа королівські лицарі порубали на шматки, частину з яких і зображено на стіні храму.

Варфоломіївський костел неодноразова зазнавав відновлень та перебудов. Перша згадка про подібні роботи стосується 1511 року, коли Варфоломіївський костел відбудували після значних пошкоджень, яких він зазнав під час нападу на місто татар та волохів 1498 року. Напади на місто, що супроводжувались руйнуваннями святині, продовжувались і надалі, зокрема у 1594, 1624 та 1648 роках. 1664 року костел знову частково відновили.

1551 р. місто уклало угоду про побудову надбрамної вежі, яка розміщувалась між костелом та кутом ринкової площі. За окремими даними, під неї облаштували давньоруську оборонну фортечну вежу дитинця XIIІ століття. За книгою міської ради середини XVI ст. споруда була саме вежею з в’їздною брамою.

Джерела вказують, що спочаткуя вежа мала лише оборонну функцію. З 1739 року вежу почали використовувати і з сакральною метою. У першій третині XIX століття давні оборонні споруди були ліквідовані, а вежу почали використовувати вже тільки як дзвіницю.

Вежа-дзвіниця є квадратною в плані цегляною спорудою, з вкрапленням каменю. Вежа стоїть на невисокому похилому цоколі, а завершується високою шатровою покрівлею. У першому ярусі облаштовано наскрізний арковий проїзд. Потужні стіни зрідка прорізані бійницями. Третій ярус, надбудований у 1882 році, оформлений потрійними арковими вікнами та фільонками, увінчаний аркатурним фризом.

Перший ярус має склепіння. На облицьованому цоколі, увінчаному карнизом, проглядається фриз з гербовими щитами з рослинними мотивами. Із заходу наверх ведуть сходи, вмуровані в стіни. Фрески в приміщені вежі було виконано у 1914 році Тадеушем Рибковським. На дзвіниці є чотири дзвони, один з яких, «Святий Варфоломій», відлитий у 1739 році. Інші три дзвони походять з 1926 року.

Костел святого Варфоломія ку новіші часи теж зазнав перебудов. Наприкінці XVIIІ століття було переобладнано старі та споруджено нові вівтарі, ліквідовано бійниці та понижено дах, прибудовано каплицю.

У XVIII столітті інтер’єри храму були розписані художником Андрієм Соліцьким в стилі пізнього бароко. Крім релігійних малюнків, тут також були композиції на історичні теми: сцена розгрому дрогобицького костелу козаками Богдана Хмельницького і татарами у 1648 році, сцена надання австрійським цісарем Йосифом II давніх прав Дрогобичу та інші. Фрески виконані майстром Борщем близько 1800 року. Вітражі виготовлені вже у XIХ столітті.  Над оздобленням інтер’єру свого часу працював також український художник і різьбяр ІванВендзилович.

У  пізніші роки костел часто реставрувався. Відновлювальні роботи, зокрема, проводилися у 1881-1882, 1906-1913 та у 30-х роках XX століття (тоді, зокрема, були відновлені давні фрески).

У 1949 році радянська влада закрила костел, розташувавши в ньому склад театрального реквізиту. Ті часи завдали храму непоправних втрат. Зокрема, святиня славилася своєю багатою бібліотекою, якої розпалювали у печі після її закриття. Для опалювання в управлінні охорони здоров’я, яке розташувалося у закристії, використовували костельні лавки, конфесіонали і навіть вівтарі.

У 1980 році було прийнято рішення відкрити у костелі музей релігії і атеїзму. Розпочався ремонт, який, однак тривав так довго, що музей не було відкрито. У 1989-му храм повернули римо-католицькій громаді міста.

Попри те, що багато цінних речей інтер’єру загинули у роки Другої світової війни та у роки радянського правління, декілька цікавих старовинних артефактів у храмі збереглося. Це, зокрема, фрагменти розписів Соліцького, давня фреска із зображенням Святого Христофора, яка поєднує в собі мистецькі традиції пізньої готики та ренесансу. Також у костелі є ренесансний надгробок Катерини Рамултової, виконаний Севастьяном Чешеком у 1572 році. Заслуговують на увагу і вітражі, виконані за ескізами художників XIX століття — Я. Матейка, С. Висп’янського та Ю. Мехоффера. У вівтарній частині храму збереглася старовинна ікона, написана відомим італійським художником Томмазо Долабелла.

У 2007 році перед входом до святині був урочисто відкритий пам’ятник Папі Римському Івану Павлу ІІ.

Як добратись зі Львова

Потягом

Електрички Львів-Трускавець, які курсують через Дрогобич, відправляюються з приміського вокзалу. Розклад дивитись тут.

Автобусом

Автобуси Львів-Дрогобич відправляються з АС-8 (залізничний вокзал) з середнім інтервалом 30 хв.

Автомобілем

Трасою Київ-Чоп в напрямку Стрия. У Рудниках повернути направо в напрямку Меденич та Дрогобича. Відстань – 85 км.