У п'ятницю, 17 вересня, увечері на 83-му році життя перестало битися серце Оксани Франко - професорки кафедри етнології історичного факультету ЛНУ ім. І. Франка, докторки історичних наук та родички Івана Франка.

Про це у своєму фейсбуці написав її син Андрій Даниленко.

Оксана Омелянівна Франко народилася 11 квітня 1939 року в місті Калуші, нині Івано-Франківської області.

Після навчання в Підгорецькій початковій школі Оксана продовжила здобувати знання в Калуській середній школі №1. 

У 1960 році закінчила історичний факультет Львівського університету імені Івана Франка. До 1968 р. працювала молодшим науковим співробітником Львівського облдержархіву. Наступні 1968-1975 роки була старшим науковим співробітником, завідувачкою відділу Центрального державного історичного архіву УРСР у м. Києві. З 1971 по 1974 рік – секретарка Вченої ради Центрального державного історичного архіву, член редколегії тритомного видання «Кирило-Мефодіївське товариство». Пізніше, з 1975 по 1990 рік, працювала на посаді завідувачки наукового архіву, та старшим науковим співробітником у Києві.

У 1985 році захистила кандидатську дисертацію на тему «Суспільно-політичний рух на Україні кінця 50-х — початку 60-х рр. ХІХ ст. (джерелознавча характеристика архівних документів)». 

У 1990-1995 рр. була доцентом кафедри історії та етнографії України. А з 1995 по 2004 рік — доцентом кафедри етнології.

У квітні 2000 року захистила докторську дисертацію на тему «Наукова та суспільно-політична діяльність Федора Кіндратовича Вовка». З 2004 року Оксана Франко працює на посаді професора кафедри етнології.

Науковий доробок налічує понад 150 праць у галузі історичних наук. Серія праць (п'ять томів) під назвою «Українське національне відродження в документах і мемуарах» у 1996 році була допущена до конкурсу на здобуття Державної премії в галузях науки і техніки. В 1998 році вийшла праця в двох томах: «О. Ф. Кістяківський. Щоденник 1880-1885». Том другий, в якому брала участь як упорядник, удостоєний Державної премії імені Михайла Грушевського.