У Музеї народної архітектури та побуту імені Климентія Шептицького реставрують об’єкти – лемківську церкву та найбільшу стодолу із Буковини.

Як повідомляє пресслужба Львівської міської ради, минулого року церква св. Володимира та Ольги, що є реплікою лемківської церкви зі села Котань, відсвяткувала своє 30-річчя у Музеї народної архітектури та побуту. За цей час її жодного разу не реставрували, відтак цього року це була критична потреба, щоб зберегти святиню.

«Зараз відбувається фінальний етап реставрування храму, а саме заміна покриття, гонти. Робота розпочалась восени цього року і за тиждень вже завершиться, адже майстрам залишився лише невеликий шматок.

Реставрація цього об’єкту – це дуже складна робота, адже архітектура церкви має багато заокруглень, кутів, особливих завершень. Це дуже кропітка робота, але радіємо, що маємо вправних майстрів, які знають, як це правильно і красиво зробити. А ще важливо подякувати всім нашим відвідувачам, адже саме за кошти з квитків ми маємо змогу закуповувати матеріали для реставрацій», – розповідає Михайло Закопець, директор львівського скансену.

Ще одним важливим об’єктом, який зараз реставрують у музеї, є стодола з Буковини. Цій будівлі також потрібно було повністю оновити покрівлю, однак тут вона особлива – з очерету. Цікаво, що для накриття стодоли знадобилось аж 2,5 тисячі сніпків очерету, який привезли із півдня України. Це також дуже кропітка робота, автентична, з дотриманням всіх оригінальних матеріалів і технологій.

«Ми робимо покрівлю з очерету. Спочатку стелимо матеріал, потім підбиваємо його в рівень, закріплюємо. Тут досить велика площа даху, зі своїм специфічним кутом нахилу та конструкціями, тому робота потребує зусиль. Працюємо багато, бо треба завершити якнайшвидше, поки не почались морози і сніг», – ділиться реставратор Валерій.

В Музеї народної архітектури та побуту кажуть, що реставрація – це поточна робота скансену, адже тут 125 об’єктів, всі вони цінні і старовинні. Через постійні пошкодженням сонцем, дощем чи вітром будівлі потребують ретельного догляду.

«Ми стараємось усіма можливими способами зберігати наші об’єкти. Реставрація не чекає ні дня, ми повинні це робити постійно. Особливо важливо це робити в час війни, адже ворог постійно нищить культурні пам’ятки України і є постійна загроза нових руйнувань. На території нашого музею ми просто зобов’язані робити це максимально швидко і якісно», – наголошує Михайло Закопець.