У суботу, 18 січня, біля пам’ятника Тарасові Шевченку у центрі Львова, родичі військовополонених та зниклих безвісти провели акцію під гаслом «Повернути кожного».

Участь у події взяли кілька сотень людей. У центрі площі рідні військових встановили порожні стільці, на бильцях яких висіла військова форма, а також таблички з написами, які закликали повернути захисників додому. Організаторами акції-нагадування стали рідні військових із різних підрозділів Сил оборони України. Подія пройшла під гаслом «Повернути кожного», пише ZAXID.net.

«Щодня ми, родичі безвісти зниклих, чекаємо дзвінка, що син чи чоловік живий, однак телефон мовчить. Це триває тижнями, місяцями й навіть роками. Найстрашніше, коли тобі подзвонять і скажуть, що є експертиза ДНК», – розповіла дружина зниклого безвісти військового Ігоря Гвоздя Галина.

Галина Гвоздь наголошує, що на подію прийшла не лише від імені свого чоловіка, але й від імені всіх полонених та безвісти зниклих військових. Вона закликала не забувати про тих, хто загинув, захищаючи рідну землю.

«Мені хочеться пригадати тих, які донатили найбільше – донатили життя за Україну. Прошу усіх пам’ятати про тих, кого вже немає, і допомагати тим, кому ще можемо допомогти. Щоб пізніше не було соромно за те, що ми не змогли їх врятувати: вчасно не змогли повернути, не змогли знайти, не змогли гідно поховати», – сказала Галина Гвоздь.

Ольга Пастер – дружина зниклого безвісти військового 46-ї штурмової бригади. Вона вже понад два роки не знає, де перебуває її чоловік.

«736 днів – це два роки й п'ять днів. Це календар моєї сім’ї, який триває від січня 2023 року з того моменту, як чоловік перестав виходити на зв’язок. Такий підрахунок веде кожна присутня тут сім’я. Знати, що твій рідний у полоні, навіть якщо інформація не підтверджена Червоним хрестом, – це велика розкіш після життя у невідомості. Ба більше, поховати свого рідного теж розкіш. Ми переглядаємо всі можливі списки полонених та фото загиблих з надією віднайти бодай якусь інформацію», – сказала Ольга Пастер.

Жінка наголосила, що такі акції потрібні, щоб зберегти пам’ять про захисників, а також закликала громадян не боятись сліз родичів військовополонених та зниклих безвісти. За словами Ольги Пастер, потрібно не боятись демонструвати підтримку та долучатись до акцій.

На акцію також прийшла Дарія Бондар – дружина зниклого безвісти військового. Вона зазначила, що поза увагою суспільства залишаються численні зникнення бійців об'єднаної штурмової бригади Нацполіції «Лють» в боях за Богданівку, Курдюмівку, Кліщіївку, Торецьк.

«Ми змушені самостійно виборювати увагу до долі наших рідних. Ми тут, щоб нагадати: кожен зниклий безвісти – це не статистика чи цифри у звітах. Це чиясь дитина, батько, чоловік, брат. Не мовчіть, озвучуйте їхні імена, пишіть про їхні долі. Підтримуйте родини, які щодня чекають хоча б найменшої звістки. Поліцейські штурмової бригади "Лють" не зникли для нас, адже ми пам'ятаємо про кожного. Кожна історія має бути почутою. Це потрібно не лише мені, як дружині військового, не лише їхнім родинам, це повинно бути потрібно усій країні», – сказала Дарія Бондар.