Рік незламності українського народу: якими були ці 12 місяців повномасштабної війни для Львівщини у фото

24.02.2023 18:16 Джерело: LvNews
Опубліковано : Іванна Капустянська

популярне

Графіки відключень на Львівщині 23 листопада

На Львівщині виявили контрабанду колекційних монет

24 лютого. Перші звуки вибухів. Перші сповіщення про повітряну тривогу. Страх та паніка, які дуже швидко переросли в опір та мобілізацію зусиль, щоб протистояти poсійським окупантам.

Про рік допомоги та протистояння розповів голова ЛОВА Максим Козицький.

На обласному рівні відбувались десятки процесів, з якими до цього ми не мали справу. Прийом перших потягів з вимушеними переселенцями, евакуація дитячих будинків та вразливих категорій населення. Забезпечення людей їжею, медикаментами, медичною допомогою. Поселення ВПО, скерування на автобуси охочих виїхати за кордон. Налагодження перетину кордону. Розгортання гуманітарного штабу, центру для тимчасового перебування ВПО, забезпечення переселенців гарячою їжею...

По всій території області з‘явилися черги у військкомати, а також у магазини зі зброєю – люди хотіли їхати обороняти Київ. Паралельно з цим у населених пунктах приєднувались до тероборони, створювали добровольчі підрозділи, зводили блокпости, чергували та цілодобово проводили заходи безпеки. Усі від малого до великого готували передачі на фронт, робили «Коктейлі Молотова» та протитанкові їжаки, зустрічали та опікувалися першими переселенцями.

З початком повномасштабної війни на Головний залізничний вокзал Львова вийшли волонтери медико-психологічної допомоги – це лікарі, психологи, студенти-медики. Вони цілодобово зустрічали прибулих на вокзал, надавали першу медичну допомогу, заспокоювали та підтримували, розповідали, які є варіанти для подальшого проживання на Львівщині чи виїзду за кордон, забезпечували їжею та водою. Ні на день волонтери не припинили своєї роботи. І зараз зустрічають евакуаційні потяги з нашими громадянами у біді.

Львівщина поступово ставала гуманітарним хабом. В область привозили вантажівки і автобуси з їжею, продуктами, одягом, медикаментами та усім необхідним для воїнів й цивільних.

Ні на день не припинялись потреби щодо забезпечення вимушених переселенців допомогою, прихистком. Закривали усі потреби. Кожна особа мала свою історію. Хтось загубив дитину, хтось втратив собаку, хтось без документів, у когось лишились батьки в небезпеці – і кожному з усіх сил допомагали. Згодом Львівщина стала й медичним хабом. Рятували життя пораненим, відправляли на лікування за кордон. Розпочали розвиток надання послуг для поранених, зокрема створюємо масштабний проєкт Superhumans Center, де воїнам та цивільним надаватимуть весь спектр послуг і на лікування не доведеться їхати за кордон. Усі послуги і фахівці будуть тут. Усі послуги для тих, хто постраждав через війну, будуть безкоштовними.

Ні на день не припиняли допомогу нашим воїнам – екіпіруванням, бронежилетами, раціями, аптечками, їжею, машинами. Перші в Україні відкрили Офіс підтримки військовослужбовців та їхніх родин, де зібрані послуги усіх фахівців, які можуть знадобитись воїнам чи їхнім близьким. Втілювали проєкт зі Львівський ІТ Кластер, щоб допомагати нашим силам ППО – Повітряне командування "Захід" Повітряних Сил ЗС України. Щоб допомагати воїнам неба виявляти ворожі об'єкти створили разом зі львівськими розробниками чат-бот «Шось летить», який підтвердив свою ефективність в роботі.

Наша область приймала підприємства, які були поблизу фронту і не могли продовжувати там свою діяльність. Фахівці Львівської ОВА пропонували варіанти приміщень для переміщення підприємств, забезпечували процес релокації, надавали консультації, поради щодо відновлення роботи. У Львівській ОВА відбувались сотні зустрічей з іноземними державними установами, міжнародними та українськими організаціями. Весь час доносили наші потреби та як нам можна допомогти. Ця робота також досі не зупиняється.

За цей рік були рекорди, унікальні акції, у багатьох напрямах Львівщина лідирувала. Це була здорова конкуренція задля одного – щоб Україна вистояла, наші воїни були забезпечені, наші цивільні мали базові умови та засоби існування.

Вмістити в один допис усе зроблене за ці 12 місяців не вдасться. Адже кожен день був сповнений результатів, конкретної допомоги воїнам та цивільним, маленьких й великих перемог. Все це – для ЗСУ та завдяки ЗСУ. Дякуємо кожному захиснику і захисниці України, які вночі 24 лютого першими зустрічали окупантів та давали відсіч. Дякуємо тим, хто згодом прийняв важливе рішення і став на захист держави й зараз на передовій виконує свій обов'язок. Ви наша надія, опора та надійний щит. Низький уклін тим, хто в бою отримав поранення, втратив кінцівки. Найголовніше те, що ви живі! Вічна пам'ять та шана тим, хто віддав найвищу ціну за свободу України.